Блог | Велика Перемога – останній могутній акорд міфу російської пропаганди

Завтра у Росії відзначатимуть найважливіше свято. Ні, я не про Великдень, а про Дєнь пабєди, 9 травня. Щоб зрозуміти, чому воно настільки важливе для Кремля, варто звернутися до його історії. І почати з року, коли завершилася Друга світова війна – 1945-го. От тільки завершилася вона не 9 травня, а 2 вересня, після капітуляції Японії. І навіть капітуляція Німеччини сталася не 9 травня, а днем раніше.

День Перемоги свідомо призначили не точно в річницю капітуляції Німеччини, а днем пізніше. Для виокремлення ролі СРСР у подоланні Німеччини та привласнення перемоги над нею. Цей день став головним державним святом, але не відразу. Гучно відзначати його стали щойно через два десятиліття після завершення війни. Коли значно менше стало тих, хто надто добре пам’ятав, як насправді здобувалася ця перемога. І навіть вихідним днем 9 травня став аж у 1965 році.

Поступово це свято відсунуло на другий план навіть 7 листопада – річницю так званої Жовтневої революції, до того головне свято совєтських комуністів. Сама війна, представлена як Велика Вітчизняна, стала наріжним міфом СРСР. Міфом, завдання якого було націотворче – послужити основою формування совєтської ідентичності, а в перспективі й совєтського народу. Його складовими були тези про масовий патріотизм і жертовність в ім’я "совєтської Батьківщини", небачена мобілізація всіх "совєтських" людей у боротьбі зі страшною загрозою, месіанський похід на захід з метою визволення Європи.

Велика Перемога – останній могутній акорд міфу, адже вона підтвердила правильність обраного курсу, могутність та нездоланність комуністичної влади. "Велика Перемога" реабілітувала совєтську владу за жахливі злочини до війни, перетворила страх перед катом Сталіним на почуття подяки до вождя і захисника. За межами Союзу вона більше посприяла толеруванню тоталітарного совєтського режиму у світі після війни, ніж усі спецоперації Комінтерну разом узяті.

"Велика Перемога" виконувала ще одну важливу функцію для совєтського керівництва після Сталіна – легітимізувала владу, надавала їй необхідного героїчного ореолу. Адже після сталінських чисток не залишилося соратників Леніна, людей, освячених участю в так званій Жовтневій революції. Міф "Великої Перемоги" продовжував жити і після падіння СРСР. У кожній колишній його республіці, а тепер уже незалежній державі, неухильно відзначається чергова річниця 9 травня.

60-літній ювілей завершення війни, який проходив у Москві в 2005 році, засвідчив, що для російського керівництва це не лише данина традиції чи історична інерція. "Велика Перемога" знову стала центральним постулатом нової ідеології Кремля. Росія йшла на дипломатичні скандали, захищаючи "святу пам’ять про Перемогу", нещадно критикувала усі спроби переглянути застарілу совєтську концепцію війни. Ухвалювала закони, які передбачали покарання тим, хто спробує поставити під сумнів "Велику Перемогу".

Росія не просто реанімує старі історичні міфи, але й активно їх експортує. Реанімація концепції "Великої Перемоги" допомагає відновленню російського впливу у країнах, які здобули незалежність від Росії в 90-х.