Блог | Вбивства – суть Росії. Вони завжди вбивали всіх: ворогів, друзів і самих себе

В міжнародний День захисту дітей Росія вбила в Києві дітину.

А незабаром в Видавництві Старого Лева виходить книга Джованні Кателлі, в якій автор доводить, що КДБ вбила Альбера Камю.

Вбивства – суть цього геополітичного і "культурного" утворення. Вони завжди вбивали всіх. І ворогів, і друзів, і самих себе.

Вони вбивали власних царів і тих, хто проти царів повставав. Спадкоємців престолу і блазнів. Вони вбивали своїх вождів і їх опонентів. Повбивали мало не всіх своїх поетів і письменників. І наших – теж. Вбивали художників, акторів і скульпторів, генералів і рядових солдатів. Своїх убивць вони вбивали також, аби на їх місце прийшли інші вбивці, щоб і їх незабаром убити. Вбивали адвокатів, вчителів, інженерів, лікарів, колгоспників і студентів, вчених, професорів, академіків. Вони вбивали своїх міжнародних ворогів і партнерів. Вбивали дисидентів і пропагандистів. Тих, хто засуджував, і тих, хто підтримував. З величезним ентузіазмом перестріляли купу свого народу, і купу народів інших. Вбивали дітей, жінок, пенсіонерів, інвалідів. Навіть Гагаріна, кажуть, нащось убили.

В історії Росії людей, які померли власною смертю значно менше, ніж тих, хто помер не своєю.

"Помер Максим, да и хрен с ним"… - каже російська приказка.

Все російське мрачне православ'я орієнтоване не на життя, а на очікування смерті.

Навіть їхнє "торжество жизні" – це наслідки чиєїсь погибелі. Шуба, біла "Лада"… Подарки… Повезло…

Я вже не згадую про побутові вбивства по-п'яні, що є абсолютною соціальною нормою для кожної російської дєрєвні.

Але іноді навіть вбити людину було мало, то її ще заретушовували на всіх фото і виривали сторінки з енциклопедій. Не було такого…

Замилування самим процесом смерті – в основі культури. Кадри, як гине Чапаєв в річці, розстріл матросів на броненосці "Потьомкін", смерть Василя Губанова в фільмі "Комуніст" - все це золотий фонд російського кінематографу. І головний герой літератури – Фьодор Раскольніков з закривавленою сокирою в руках…

Добре вхопив суть Росії Ілля Рєпін (не дарма, українець). Картина "Іван Грозний вбиває свого сина" - це головний кадр всієї російської історії. Петро Перший свого сина вбив також. А Катерина Друга – свого чоловіка. А сина Катерини, Павла, вбив уже Катеринин онук і син Павла – Олександр Перший. І така вервиця там – нескінченна.

Показова історія з Хафізуллою Аміном, прем’єр-міністром Афганістану. Його вбили двічі. Спочатку КДБ його отруїв, але через вічний російський безлад не проінформував про це власних військових, які прийшли і Аміна "відкачали". Тоді КДБ вбив його заново.

Історія Росії настільки метафорична, що про це навіть писати ліньки.

Так само вони незабаром з задоволенням повбивають тих, кого зараз звеличують і нібито шанують.

Тому в України місія – не просто перемогти. Покласти остаточний край цьому гротескному царству споконвічного танатосу…