В нас є ”червоні лінії“: Росія – ворог. Ми – проти федералізації, – Сухомлин

Політична кон’юнктура в Україні напередодні виборів змінилася. На сцену вийшов Джокер. Нова політична сила "Пропозиція" серйозно сплутала карти гравцям, які думали, що всі місця за столом уже поділено. Останні соціологічні дані "Соцісу" свідчать, що у Дніпрі нова партія вже наступає на п’яти "слугам". "Пропозиція" з 21,9% практично наздогнала президентську партію із 23,2%. І це лише за місяць після оголошення створення політсили. Лоскоче нерви технологів на Банковій і те, що дедалі більше лідерів місцевого самоврядування вступають у цю партію, тим самим посилюючи її підтримку і потенціал.

В Офісі Президента до кінця не вірили, що міські голови зможуть об’єднатися. Але це сталося. Про те, як вдається утримувати в одному човні стількох яскравих лідерів, чи можлива коаліція "Пропозиції" і "слуг" та чи є життя після виборів, ексклюзивно для OBOZREVATEL говоримо з одним із засновників партії – міським головою Житомира Сергієм Сухомлином.

– Кілька місяців до виборів, і на політичну сцену гучно виходить новий гравець, який позиціонує себе захисником місцевого самоврядування. Дещо дивні збіги. Все це задля перемоги на місцевих виборах?

– Для перемоги на виборах кожному з нас не потрібна була загальнонаціональна політична сила, можна було піти і з партіями свого міста. А якщо говорити про створення саме партії місцевого самоврядування, то розмови про неї почалися ще рік тому. На зустрічах мерів ми це обговорювали. Але ви маєте розуміти, що кожен міський голова — це сильна особистість. І, щоб об’єднати багато зірок у сузір’я, треба, щоб кожна світила яскраво. На знаходження точок порозуміння необхідний час.

Однак у ваших словах є і певне зерно істини. Ми, дійсно, невипадково оголосили про створення "Пропозиції" перед місцевими виборами. З них розпочнеться новий виборчий цикл. Із завершенням реформи децентралізації та створенням громад місцеві вибори стали політично важливими. До того ж це старт для майбутнього ривка. Ми перевіряємо команди, працюємо "знизу", щоб далі реалізуватися як всеукраїнська партія. І ставити перед собою більш амбіційну мету — парламент України.

Проте ми боремося не за владу, а за зміну правил, принципів публічного управління в Україні. Щоб держава будувалася не "згори донизу", як зараз, а "знизу вгору" за принципом субсидіарності. Це означає, що центральна влада доповнює місцеве самоврядування, опікуючись питаннями національної важливості. Наприклад, вона зобов’язана гарантувати через субвенції місцевому самоврядуванню фундаментальні соціальні права громадян (гідний рівень життя, освіту, охорону здоров’я, соціальне забезпечення та ін.). Але рішення щодо конкретних питань мають ухвалювати або безпосередньо самі люди, яких вони стосуються, або місцеве самоврядування якомога ближче до цих людей, керуючись здоровим глуздом.

– Ви політик із досвідом і високим рейтингом у себе в місті. Не думаю, що Вам бракувало пропозицій від загальнонаціональних партій. Чому було б просто не приєднатись до певної рейтингової партії і не витрачати зусиль на будівництво нового проекту, це ж вимагає сил і фінансів?

– Я не хочу, щоб мене використовували, і не готовий розміняти підтримку людей на чийсь прапор. Усі наявні партії будують свою політику на протистоянні. Хтось чіпляється зубами в мову, хтось намагається дружити з Росією, хтось — із Заходом, але тих, хто б реально переймався життям громад, немає. У своїй роботі я щодня стикаюся з реальними проблемами людей, бюрократичною тяганиною і законодавчими ляпами, які заважають їх вирішувати.

Уже зрозуміло, що нова влада сподівань людей не виправдала, не зламала систему, а просто в неї влилась. І чекати, що вона завершить процес децентралізації, не доводиться. В київських кабінетах, навпаки, виношують плани, як підім’яти під себе громади і їхні бюджети. І це при тому, що навіть перший крок децентралізації, який дав трохи повноважень місцевому самоврядуванню і трохи коштів, уже показав результат.

Зміни в країні можливі лише через сильне і відповідальне місцеве самоврядування. Я кажу не тільки про міста, а й про села і селища. Але політичної сили, яка б системно працювала для поліпшення умов функціювання місцевого самоврядування, просто не було. Політики говорять про місцеві проблеми тільки перед виборами, а далі їх вітром здуває. Саме тому ми зрозуміли, що потрібна своя політична сила, яка буде заточена саме на цих питаннях і яка не залежатиме від забаганок партійних вождів і олігархів.

– Але ж партію без грошей не створити. Хто Вас фінансує?

– У нас немає спонсорів, які зазвичай фінансують великі політичні проекти. Щоб організувати виборчу кампанію на місцевих виборах, великих грошей не треба. Я зустрічаюсь із людьми, звітую про те, що зроблено за 5 років, можу показати, що робиться зараз і що планую через рік. Ось і все. Мені не соромно дивитися людям в очі. В мене на зустрічах завжди із собою моя програма, з якою я йшов на минулі вибори — 70 % я точно виконав. Пряме спілкування з людьми насправді значно ефективніше, ніж вкладати величезні кошти в бордову кампанію чи в телевізійну рекламу. Так само у кожного мера є свої козирі.

– У пресі часто можна зустріти штамп, що "Пропозиція" — це особистий проект міського голови Дніпра Бориса Філатова. Не боїтесь, що як "важковик" і лідер міста-мільйонника Філатов, урешті-решт, "підімне" під себе управління партією?

– Розповім цікавий факт. 30 років тому було створено Асоціацію міст України. Знаєте, хто став першими засновниками? Мер Житомира і мер Дніпра (усміхається). Входити до складу партії Дніпра, навіть із точки зору логіки, було б абсолютно мені нецікаво як міському голові Житомира. А як відбуватиметься управління — залежатиме від того, наскільки будуть активні інші міські голови і не тільки. Ми одразу домовились, що не будемо робити когось одноосібним лідером політсили. Ми всі рівноправні партнери. Насправді нам немає чого ділити. Це в класичних для України партіях усі б’ються за номер один, щоб отримати владу. У нас зовсім інша філософія. Кожен із нас номер один у себе в місті. Для нас партія — це інструмент досягнення спільних цілей. І я Вам скажу, коли об’єднуються сильні люди — це чудово. В країні не було таких прикладів, коли об’єдналися не політики в Києві в кабінетах, а лідери місцевого самоврядування. Ми перша політсила, яка реально будується знизу.

– Зачекайте, мені здається, Ви все ж таки дещо лукавите. Був же ж "Наш край". Це теж була партія, сформована з міських голів?

– Туди входили колишні міські голови, але чи знаєте ви, де створювали цю партію? Ось у цьому суть. "Наш край" був технічним проєктом Адміністрації Президента і виконував усе, що ухвалювали на Банковій. Є багато політичних партій, які просто працюють як франшиза. Напередодні місцевих виборів вони роздають областям пакети документів, і таким чином роблять собі рейтинги. Ми ж говоримо про об’єднання представників місцевого самоврядування, щоб самим формувати порядок денний, щоб, урешті-решт, центр припинив нас сприймати як нижню ланку своєї вертикалі, і наші відносини вийшли на рівень повноцінних партнерів.

– У "Пропозицію", якщо я не помиляюся, об’єдналися мери семи великих міст України. Чи ведете Ви перемови з іншими головами обласних центрів, з тими ж керівниками Одеси, Харкова?

– Ми спілкуємось з усіма, хто входить в Асоціацію міст. І наші двері відчинені для всіх, хто підтримує наші цілі. Але насамперед скажу: ми — не партія мерів, у нас немає "плану" набрати якусь визначену кількість міських голів, ми партія місцевого самоврядування. Ми хочемо об’єднати лідерів місцевого самоврядування, громадянське суспільство, професіоналів із різних сфер із цінностями і принципами, тобто в результаті конструктивну більшість громадян, щоб разом робити життя наших громад кращим.

Спроби підвищити роль конкретних громад на місцях в Україні були неодноразові. Партії рідного міста (з умовною назвою) з’являлися по всій країні. Була така і в нас у Житомирі. І вона мала непогану підтримку людей. З нею було простіше пройти в міську раду, навіть зайти в обласну. І, керуючись такою логікою, багато міст і нині продовжують працювати. Ми ж усвідомили, що цього недостатньо, особливо в контексті наступу на місцеве самоврядування, яке ми бачимо в останній рік. Потрібна політична сила, яка зможе говорити не від імені кожної окремої громади, а від усього місцевого самоврядування.

– За яким принципом набираєте людей у команди? Є якісь фільтри від аферистів, засланих козачків?

– На кожну регіональну організацію — відповідальність її лідера і членів команди. Скажу одразу, ми не всім пропонуємо співпрацю. І були приклади, коли ми відмовляли. Для нас зараз важлива не кількість відсотків, які ми наберемо, а команда, з якою ми пройдемо цей перший етап, і наскільки сильно і командно ми зможемо грати в майбутньому.

– У Дніпрі "Пропозиція" має рейтинг майже 22%. Це дані "Соцісу" і, по суті, перша соціологія, яка заміряла рейтинг новоствореної партії. На який рейтинг розраховуєте в Житомирі й по Україні на місцевих виборах, зокрема?

– Я б зараз не говорив про рейтинг по Україні. У кожній окремій громаді він буде свій. Наше стратегічне завдання на цих місцевих виборах — знайти однодумців, з якими можна йти далі.

– Але все ж таки жоден мер не може ефективно працювати без лояльної міської ради. Ви, безумовно, це знаєте і прораховуєте, скільки можете отримати депутатських мандатів. На що розраховуєте?

– Якщо говорити про депутатів, то у нас є сильна команда, яка планує взяти участь у цих виборах у міську раду від "Пропозиції". Переконаний, що ця партія покаже найкращий результат щодо виборів у міську раду. Думаю, в Житомирі не менше людей, які займають конструктивну позицію, тому рейтинг у нас буде не меншим, ніж у Дніпрі. Ми теж плануємо здобути понад 20%.

– Поява вашої політичної сили явно попсувала карти для "слуг народу". Як відреагували на Банковій, тиск є?

– Тиск почався давно. Зараз силові структури ще більше активізувались. Знаєте, це мені нагадує моє перебування в опозиції до Партії регіонів свого часу. Проти нас так само порушували кримінальні справи, але ми вистояли. Це закінчилося Майданом. І я не думаю, що такі засоби боротьби з політичними опонентами можуть призвести до чогось хорошого. Ми вже втомились говорити владі, що ми їй не вороги, жоден із мерів не бажає нічого поганого своїй країні. І влада має сприймати нас не як конкурентів, а як партнерів.

– Перед виборами політичні пристрасті, зрозуміло, розпалюються. Але вибори пройдуть і жити далі якось треба. З ким плануєте об’єднуватись після виборів?

– У нас є свої "червоні лінії". Якщо казати про запитання "Росія — друг чи ворог?", ми кажемо: ворог однозначно. Але що стосується місцевого самоврядування, ми готові працювати і з різними політичними силами, якщо вони займатимуть конструктивну позицію до питань, які важливі для наших громад. Якщо якась політична сила готова підтримати будівництво умовно переробного заводу чи аеропорту, модернізувати систему теплопостачання чи запустити нові транспортні маршрути — це точно наші партнери. Усе залежатиме від того, які депутати зайдуть у місцеві ради під прапорами "слуг" і яку позицію вони займатимуть. А "слугам" у Києві треба зрозуміти, що, згідно з Конституцією України, в нас є дві влади — центральна і місцева. І це як два крила в літака — без них країна не полетить. Тому треба будувати партнерські відносини.

– Ви сказали, що у вашої політсили є певні "червоні лінії". Про Росію зрозуміла, а які ще принципові позиції?

– Якщо говорити про "червоні лінії", то, приміром, ми точно проти федералізації України. Вона повинна бути сильною унітарною державою.

– А чи є у Вас "червоні лінії" щодо запровадження ринку землі?

– У такому вигляді, як закон прийнятий, його не можна було ухвалювати. Якщо все так і залишиться — буквально через кілька років після повного відкриття ринку зникне до 20% ОТГ. Великі холдинги чи іноземні компанії скуплять землю. Наша позиція, що за кожною ОТГ треба зарезервувати декілька десятків тисяч гектарів землі. Для того, щоб люди, які там живуть, мали можливість на ній працювати і мали перспективу. Загалом наше бачення економічної моделі розвитку держави невдовзі буде викладене в програмі партії "Пропозиція".

– А коли Ви збираєтеся її представити?

– Над програмою зараз працюють не тільки юристи чи економісти, а й об’єднання малих ОТГ. Через Асоціацію міст у неї вносять пропозиції. І депутати різних рівнів цей документ напрацьовують. Це дуже складний, але і водночас цікавий процес. Головне, що тези програми будуть збиратися знизу, а отже, вона буде реалістичною.

– І насамкінець. Яку пропозицію Ви робите виборцям?

– Гадаю, кожна людина перед тим, як поставити у виборчому бюлетені галочку, має замислитися над одним: що вона хоче — мрії чи конкретні справи, які зроблені, і людей, які відповідають за свої слова і вчинки. Думаю, що для багатьох вибір цей буде очевидним.