"Український піксель – це кордон між цивілізацією та божевіллям": історія співачки Анжеліки Рудницької у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова

У 2014 році її дядько пішов служити в "Айдар" і загинув під Луганськом. Вона не змогла провести його в останню путь, тому у день поховання здала кров, долучившись до його пам’яті, а одразу після похорону поїхала у свою першу волонтерську поїздку на фронт. Історія відомої співачки Анжеліки Рудницької увійшла до Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Вторгнення росії у 2022 році не стало для неї несподіванкою. Але ж вона до нього і не готувалася. Напередодні поїхала до Рівного на зустріч однокласників, взявши з собою тільки телефон і документи. Там довелося залишитися на кілька місяців, до звільнення Київщини.

"Насамперед, ми прибрали підвал. Трохи пізніше стали плести маскувальні сітки для армії. Я брала тканину і думала: ось це була шифонова сукня, а ось розкішне пальто, але вони не треба зараз, бо війна. Всі клаптики, як людські життя, перепліталися у цій сітці", – розповідає Анжеліка.

Співачка не припиняє допомагати армії та волонтерити – є безліч способів бути корисним країні. І ні на мить не сумнівається у перемозі України.

"Я дуже хочу, щоб мої друзі, які втратили свої домівки, повернулися додому. Я разом з ними мрію, як ми будемо відбудовувати Кремінну, Торецьк, Нью-Йорк, Сєверодонецьк, Бахмут… Я дуже хочу, щоб війна закінчилась нашою великою любов’ю до Батьківщини", – говорить Анжеліка.

Співачка упевнена: український піксель зараз – як кордон між нормальним світом і божевільним. І кожна людина має чітко усвідомлювати, на якому вона боці.

Розповідь Анжеліки Рудницької з перших вуст ви знайдете за посиланням.

Історія Анжеліки увійшла до Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова, який збирає історії мирних мешканців України про війну від першої особи. Його архів містить вже понад 120 тисяч історій.

Розкажіть свою на порталі Музею або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.