Блог | Україна. Жахи Голодомору – як це було
Сьогодні четверта субота листопада – день, коли в Україні відзначається день пам'яті жертв Голодомору. Хвилі голоду прокотилися по захопленій більшовиками Україні в 1921-23, 1946-47 роках, але особливо страшним став голод 1932-33 років - власне, і названий опісля Голодомором. У радянській пресі, ЗМІ та культурі ніяк не відображені ці події - навпаки, наприкінці сорокових років був знятий пропагандистський фільм "Кубанські козаки", який показував фальшивий достаток в Кубані, яку теж зачепив голод, – пише білоруський блогер Максим Мирович на своїй сторінці в Фейсбук.
Тільки окремі письменники радянського часу торкалися в своїх книгах теми влаштованого більшовиками голоду - ця тема зустрічається, наприклад, в "Котловані" і "Чевенгурі" Андрія Платонова (в обох книгах є епізоди смерті дитини від голоду) - але в СРСР ці книги не друкувалися і вперше були видані тільки наприкінці Перебудови. Думаю, якщо б радянським піонерам розповіли хоча б малу частину правди про Голодомор - то СРСР скінчився би набагато раніше, але замість цього їм подавали лише добірну радянську пропаганду, що постійно пнулася довести, що ми живемо в найкращій країні в світі.
Отже, в сьогоднішньому пості - розповідь про Голодомор в Україні. Перефразовуючи цитату з пам'ятника Гданьським повстанцям: "Загиблим - на знак вічної пам'яті. Правлячим - на знак застереження, співгромадянам - на знак надії, що зло можна перемогти".
Що таке Голодомор?
Голодомором називають масовий голод, що стався в захопленій більшовиками Україні в 1932-33 роках і став причиною багатомільйонних жертв серед мирного населення. Українське слово Holodomor увійшло в усі мови світу і не перекладається, за аналогією зі словом Голокост. Тут ще слід сказати, що крім того найстрашнішого Голодомору початку тридцятих, в Україні були ще дві хвилі голоду, що супроводжували кожне десятиліття - в 1921-23 і 1946-47 роках.
Спровокували Голодомор так звані хлібозаготівлі - коли воєнізовані загони більшовиків примусово відбирали у селян зерно, щоб відправляти його в міста і продавати за кордон - на ці гроші більшовики будували військові заводи і створювали зброю, щоб іти звільняти весь світ. Плани по хлібозаготівлях були нереально завищені і від початку повинні були приректи селян на голод.
Хліб у селян відбирали так звані продзагони, з яких складалася Продармія. Чисельність Продармії 1920 року становила 62.000 осіб - по суті, це була справжнісінька армія, створена для війни з цивільним населенням. І жертв у цій "армії" було стільки ж, як на масштабній війні - згідно даними, наведеними в енциклопедії "Британіка", під час Голодомору 1932-33 роках загинуло близько 4-5 мільйонів українців.
Розправа над непокірними.
Що ж стало причиною Голодомору? В офіційних радянських джерелах причинами масового голоду в Україні називають дії Наркозему СРСР і керівництва деяких колгоспів і радгоспів, в які нібито "пролізли випадкові і шкідницькі елементи".
Загалом, як завжди - виявився винним хтось випадковий, кого звільнили з лав голів радянських колгоспів ще вчора, а насправді він навіть взагалі не народжувався і т.д. Хоча нічого "випадкового" в таких діях не було - Голодомор тривав кілька місяців, і влада про нього не могла не знати. Про це ж говорять і навмисно взяті в блокаду радянськими військами голодуючі села, населення яких вмирало всередині кілець облоги.
Реальною причиною Голодомору стала розправа більшовиків над непокірним селянством - українці не хотіли йти в колгоспи і жити за більшовицькими законами, за що їх і взялися знищувати голодом. Те ж саме, але в менших масштабах, відбувалося і в самій Росії, а також і в інших республіках СРСР - в оточених військами селах від голоду гинули ті самі селяни, хто міг сказати радянської влади - що вона ніяка не народна, а її представники ще гірші експлуататори, ніж царизм.
Періодично проти більшовиків спалахували повстання - в Росії одним з найбільш відомих стало Тамбовське повстання, в ході якого більшовики труїли власний народ задушливими газами (забороненою зброєю, якою не посмів скористатися на війні навіть Гітлер), Україна опиралася вся - але більшовики виявилися сильнішими...
"Чорні дошки" і канібалізм.
Найбільше від Голодомору постраждали ті українські села, що не виконали "план" по хлібозаготівлях – найчастіше план був від початку нездійсненним. Такі села потрапляли на так звані "чорні дошки2 - село бралася в повну блокаду, туди висилали каральні загони й брали звідти заручників.
Ми, люди XXI століття, навіть не можемо уявити, що відбувалося в блокованих Червоною армією селах - люди вмирали цілими сім'ями, все листя на деревах було з'їдено, не було ніяких домашніх тварин і навіть щурів. Люди, збожеволівши від голоду, перетворювалися на людожерів - багато хто заманював сусідських дітей, в надії що зможе їх вбити і з'їсти.
Марфа Тимченко, якій вдалося пережити ті часи, розповідає:
Мій односельчанин розповідав, що повіз продукти з міста батькам у село, там же була і сестра. Заходить до хати, сидить батько і два мужика з ним, неголені, чорні. Горить піч, на печі щось вариться, а біля неї лежить щось в ряднині, і з неї кров тече.
Він у батька запитує: "А де мама, сестра?" Батько відповідає: "Маму ми вже з'їли, он в чавунці м'ясо залишилося, а сестру тільки що вбили, лежить в ряднині". А хтось із мужиків каже: "Ось у нас свіжина буде!"
А ось рядки з допиту Василя Мироновича, що вбив через нестерпний голоду двох дочок:
"У 1932 році разом з дружиною і сином Захаром виробили в колгоспі 400 трудоднів, у мене не було жодного прогулу, за що я восени отримав близько 5-ти кілограмів проса і 4 кг борошна, що вистачило для моєї сім'ї на 4-5 днів, і на зиму я залишився без жодних засобів до існування. Старші сини поїхали з дому, я продовжував працювати в колгоспі, за це отримував 1 раз на день варену їжу - борщ з капусти і буряка без хліба.
Четвертого квітня я вбив молодшу дочку Христю, яка була настільки виснажена, що не могла вже встати... Тіло, одні кістки я порубав і зварив, і за два дні з'їв. Давав я м'ясо їсти і старшій дочці Насті, шостого квітня о 5 годині ранку я вбив і Настю. Думав, цим підтримаю свої сили, а Настя все одно від виснаження померла би за день-два...
Як першу, так і другу, я вбив, коли вони спали, знімав їх з ліжка, клав на долівку і сокирою одним ударом відрубував голову... Голови і кістки порубав на шматочки і закопав. Ходили по домівках голодуючих військові відбирали у людей останнє, відповідаючи на благання - "якщо ми вас пошкодуємо, то теж опинимося на вашому місці. А нам теж жити хочеться".
Стерта і відновлена пам'ять.
За радянських часів вся пам'ять про Голодомор старанно замовчувалася, і ні в одній виданій у СРСР книжці ви не знайдете згадки про нього - хіба що могли щось написати про "важкі голодні часи," приказавши в кінці "такий час був!". Про те, що таким був не на час, а влада - ніхто і не згадував.
Голодомор в Україні породив страшне явище, яке зараз багато хто називає стертою пам'яттю - від десятків вимерлих від голоду сіл не залишилося буквально нічого і нікого, жодної людини. Ніхто не знає, що саме відбувалося там - не залишилося нікого, хто міг би розповісти про це. Можливо, там творилися навіть страшніші речі, ніж ті, про які зараз можуть розповісти ті, що вижили в "більш лояльних" умовах. Після зняття блокади опухлі від голоду трупи просто вивезли, а в села заселили нових людей, які приїхали з далеких областей СРСР. Тим, хто не бачив ці жахи на власні очі, будувати Комунізм було якось простіше.
В сучасній Україні Голодомор вважається геноцидом, а день пам'яті всіх його жертв відзначається в останню суботу листопада. У Києві в цей день люди запалюють свічки, і багато хто приходить до меморіалу пам'яті жертв Голодомору - змарнілої дівчинки - і кладуть до її ніг яблука, колоски і гілочки калини...
Напишіть в коментарях, що ви про все це думаєте. Обов'язково також розкажіть про те, що це такий час був, що інакше було не можна, що зате у нас Гагарін полетів у космос, а внуки стертих з лиця землі сіл їли краще в світі морозиво.
