У боях за Бахмут загинув український культуролог Євген Гулевич: у мережі хвиля скорботи. Фото
У війні за незалежність України загинув редактор, перекладач та магістр культурології Євген Гулевич зі Львова. Після повномасштабного вторгнення Росії він став на захист Батьківщини, служив у 46-й окремій аеромобільній бригаді ЗСУ.
Від 31 грудня 2022 року воїна вважали зниклим безвісти у боях під Бахмутом, друзі та колеги все ще зберігали надію, проте 28 березня отримали офіційне підтвердження його загибелі на Донеччині. Про втрату повідомив музикант Юрій Хвостов та інші знайомі талановитого львів’янина (щоб переглянути фото й відео, доскрольте новину до кінця).
"Дослідник, інтелектуал, філософ, редактор і автор, відважний воїн і затятий чоловік загинув у бою під Бахмутом 31 грудня 2022 року. Відучора ми можемо говорити про це, маючи офіційне підтвердження. Досі зберігалася крихітна, але чіпка надія, що страшна новина "зник безвісти під час виконання бойового завдання", яка надійшла нам на самого початку цього року, не остаточна", – написав Хвостов.
Він зазначив, що Євген пішов на війну усвідомлено – це був його вибір і чин. В останній приїзд із фронту він встиг дати кілька інтерв'ю і побачитися із друзями.
"Під час війни гігантичною лавиною коїться те, що западає в пам'ять безпричинно, тобто саме собою, і разом з тим те, що вивіряє великим камертоном спільної уваги особисту, таку різну пам'ять. Лавина пам'яті поступово стане монотонною подією, річчю, яку неможливо загубити і забути. Це, звісно, щось більше, ніж війна з її завісами. Навіть із одної сцени бою двоє інтенсивно пам'ятатимуть різне. Треба говорити, щоб дійти згоди. Треба не говорити, щоб почути. Пам'ять діється власновільно, незалежно від того, що ми робимо", – говорив про війну Євген.
У період із 2010 по 2015 роки він був директором Центру гуманітарних досліджень Львівського національного університету ім. Івана Франка, де створювали та проводили різноманітні інтелектуальні проєкти, зокрема зустрічі, розмови й подкасти.
Як автор, редактор, перекладач, культурний менеджер і магістр культурології Євген Гулевич випустив у життя безліч культурних і критичних статей, переклав роман Рея Бредбері "Щось лихе насуває". Став головним редактором українського видання "Світовий атлас вуличного мистецтва і графіті" Рафаеля Шактера.
"Євген Гулевич був одним із найкращих наукових редакторів України. Він перетворював слова на змісти, було надзвичайно спостерігати, як текст стає цілісним під егідою його роботи", – написала Віра Правило, яка працювала разом із ним над перекладом атласу.
У 2019 році дослідник став співтворцем масштабного виставкового проєкту "Ангели", для якого писав мистецтвознавчі статті й проводив фахові консультації. Тоді ж стартував проєкт документального фільму "Випчина. Село одного дня", до його команди долучився і Євген.
"Генератор ідей, промотор, годен нести тєжке", – жартівливо писали про нього під час презентації всієї команди під керівництвом Юрка Вовкогона. Тизер фільму про найвище село Гуцульщини, до якого мешканці повертаються лише раз на рік, вийшов уже восени 2019 року.
У 2021-му Євген Гулевич був співкуратором міжнародної міждисциплінарної (не)резиденції "Суміжність" – трансдисциплінарної резиденції для художників і дослідників, які працюють із технологіями, новими медіа та громадськими місцями.
Уже наступного року роботу над проєктами, кураторство та творення культурного простору чоловік змінив на зброю у руках. Воюючи у боях із окупантами, він двічі отримував поранення.
"Два рази на евакуації тебе вивозив і кожного разу ти допитувався: "А на скільки часу мене заберуть лікуватися? Бо не хочу хлопців залишати надовго", – розповів про ті випадки військовий медик і музикант Андрій Жолоб.
Під час свого останнього перебування у Львові, на реабілітації, Євген Гулевич взяв участь у часині проєкту "Місця в зміні" – розмові-перформансі "Сад окопів" про досвід творення місць на фронтовій території.
"Окопи – це справді одні з найлегших способів виживання чи приживання, прикріплення до якогось місця, яке мусить бути зайняте. Окопи, вони скрізь. Лопата – це, очевидно, одна із найосновнішої зброї виживання у цій війні. Окоп – це праця, яка постійно із тобою. Ти риєш собі цю яму, не одну, як правило, бо часто переміщуєшся, ці ями множаться. Я навіть спочатку намагався їх колекціонувати собі, фотографувати, бо яма від ями відрізняється всім – способом копання, швидкістю копання, ґрунтом, у який ти вкопуєшся, дуже багато маленьких деталей, які дуже важать. Зрештою, мої поранення також пов’язані із тим, як я зле окопався в певному сенсі", – розповідав він під час розмови.
З кінця грудня 2022 року Євген Гулевич вважався зниклим безвісти, а днями родичі отримали похоронку. Багато відомих людей, які знали культуролога, висловили співчуття з приводу втрати.
"Я з ним бачилася востаннє років 10 тому. А в далекі часи універу то були гарні стосунки, розмови зі змістом і гумором. У Жеки Гулевича гумор був тонким. Він сам був мислителем. Коли Жека вдивлявся в глибінь – глибінь вдивлялась в нього – і їм було добре разом. Незбагненне для інших таїнство… Я вірю: там, де Жека зараз, класно. Ілюзія-мая програла битву за його розум. Він може вибрати і Валгалу, звісно (руйнувати стереотипи – то руйнувати), але бажаю йому стану безмежної любові і єдності, який так важко втримувати тут. Дико сумно. Хай там буде світло нашим героям", – написала про свого однокурсника українська телеведуча, журналістка Юлія Бориско.
"Мій одногрупник по культурних студіях. Вмів зробити вишуканий комплімент, сказати неприємну правду в очі і дати добру пораду однаково прямо і чесно, тим самим тоном голосу. Ті, хто знали Євгена, розуміють – він був такий один. Це величезна втрата", – додала кандидатка філософських наук Тамара Злобіна.
"Боялася звістки про загибель Героя, якого знатиму особисто. Євген Гулевич, культуролог, перекладач загинув в бою за Бахмут. Знала Євгена ще зі студентської лави, був вже тоді надзвичайно активним і креативним, мав свою авторську передачу на радіо. Вічна пам’ять", – зазначила кандидатка філологічних наук, доцентка Оксана Гаврилів.
"Це дикий страшний сюр для мене. Сиджу, перечитую листування… Ми не були близькими друзями, я з Кривого Рогу, він зі Львова, і контактували ми не частіше, ніж кілька разів на рік... Він реально був трохи фріком, але з тих шляхетних, олдскульних фріків. Водночас йому досить багато вдавалося і в наших жорстких реаліях, для яких він, як мені здавалося, не дуже підходив. А ще Євген був дуже розумний і, як це не дивно, достатньо емпатичний. Чи то, може, просто якось зі мною так співпало… Співчуття всім близьким. Уявляю, яка це втрата для ваших спільнот. Бо таких, як він, замінити майже неможливо", – наголосив громадський діяч Юлій Морозов.
"Наш калусько-львівський товариш Євген Гулевич загинув під Бахмутом 31 грудня. Сумна звістка прийшла раніше, але зараз нарешті стала публічною. Користуючись нагодою, хочу сказати: горіть у пеклі, клт мскл, ніколи вас не пробачу. А Гулевича буду пам'ятати довіку, бо Гулевич врятував Львів. От як це було", – висловилася кінопродюсерка, культурологиня, громадська активістка Надія Парфан.
"Бахмут забрав у нас і Женю також. Це трикляте пекло, яке стало символом нашої стійкості. Так хотілося, щоб це "зник безвісти" було помилкою. Так бракуватиме твоєї тонкості й глибокого спокою. Отого диплома про мовчання із порожніми сторінками. І так порожньо тепер без тебе", – написала доцентка кафедри культурології Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова Ольга Муха.
Як повідомляв OBOZREVATEL, у бою на Бахмутському напрямку, захищаючи рідний край від російської навали, загинув український журналіст Олександр Цахнів. Він став до лав ЗСУ й боровся за вільну Донеччину, за неї і віддав життя.
Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та Viber. Не ведіться на фейки!