Блог | Це не іграшка. Перевозити собаку у потязі і по формі – велика відповідальність

Вже 2 дописи бачу про військових з собакою у потязі. І знову ця ідеалізація людей у формі. Як дволапий, що не тільки має та виховує, а і служить з сракофостом, доповідаю...

По-перше, є правила перевезення тварин. Х**ові вони або ні але вони існують. Закон один для всіх – це ж не тільки, щоб х***в напхати корупціонерам та їх родинам. Які б заслуги не були у людини, він повинен бути в рамках закону. Інакше ми так і не побудуємо цивілізовану демократичну країну. Так і залишиться ця х**ня – своїм можна, чужим ніт.

По-друге, коли ви порівнюєте перевезення тварин у Європі, то будьте послідовні. Розказуйте тоді і про всі нюанси перевезення там, і про відповідальність там людей в процесі виховання та наслідків задіяння шкоди твоєю собакою. Якщо не знаєте, а маєте лише фоточку з поїзда в Європі, то не п*здить. Це ж у нас можна завезти собаку будь-якої породи та розмірів, не виховувати її у кінологів та ходити на прогулянки без повідка та намордника. Як родзинка на торт, чувак ходить по супермаркету, а десь поряд бігає його кане корсо – "Она нє кусається".

По-третє, окрім тваринного страху, у інших людей може бути дуже важка алергічна реакція. І перше, і друге може спровокувати собаку. Казати що ні – то відноситися до своєї собаки без поваги до її тваринного, первісного стану. Навіть самий добрий, кастрований золотистий ретривер може захищати свого дволапого. Що саме буде тригером, ніхто не може стверджувати на 100%. Бо це живі істоти зі своїм підсвідомим внутрішнім світом.

Ну і останнє. А коли ці військові з собаками планували свою поїздку потягом, вони що думали про перевезення собаки?! Пох*й, я по формі?! Чи – "Ой, а що нізя?". Вибачте, але і перший, і другий випадок, це не про відповідальне відношення до свого сракофоста. Ми ж розглядаємо не раптову втечу від війни, а заплановану поїздку.

Відноситися до тварини треба з більшою відповідальністю.

Єслі шо, я не захищаю Укрзалізницю. Так, раз уж сталася така ситуація, то по-людськи було б якось кращим чином владнати ці ситуації. Але по-людски, то ж претензія не до організації.

Коли я планував їхати потягом з БВ, я питав у Анастасії, я краще поступити. Я знав, що тре мати ветпаспорт, а в ньому всі потрібні щеплення. Це не проблема. Я розумів, що тре їхати тільки купейним вагоном і купувати всі місця в одному купе. Це не проблема. Проблема в іншому.

БВ навчений вбивати раzzистів. Вбивати людину у броніку, шоломі та зі зброєю. Він не буде спочатку кусати за ноги, а тим паче гавкати. Перше, що він зробить, він стрибне, щоб збити з ніг. А потім почне розбирати на запчастини. І поки я поряд, я його контролюю.

Тут я знайомив його з дівчинкою. Він в авто. Я з нею на вулиці. Я обіймаю її перед БВ і кажу, що вона хороша, що наша, що все ок. А він двічі хотів реалізувати свій агресивний задум. Хоча дівчинка зовсім ніякої загрози не створювала. Тихенька. Тендітна. Маленька. Стоїть осторонь та боїться. Довелось брати її руку, тримати та захищати своєю, та протягувати, щоб він понюхати, шоб вона погладила. Вони подружилися. Він потім лежав в її обіймах. Та шо там дівчинка. Він хотів на нашого братика кинутися, поки не зрозумів що то своя зграя.

Так от с потягом моїм. Я ж не можу бути з БВ постійно. Я можу вийти в туалет або піти замовити чай. І якщо, поки мене не буде, хтось заглянув в купе... Навіть якщо БВ залишиться у наморднику. Він навчений збивати з ніг. А якщо це дитинка загляне. Я саме цього боявся. Але ми домовилися, що провідницю попередять. І якщо мені треба буде залишити його самого, купе зачиняти ключем. Можна з Укрзалізницею домовитися. Тому...

Мати собаку – то відповідальність. Це не іграшка. А бути з собакою та по формі – це ще більша відповідальність. Нам треба в собі це виховувати, а не звинувачувати Укрзалізницю, котра діяла в рамках правил. Нам треба створювати кращу країну, ніж той совок для "своїх".