Блог | Це історична провокація: всю діяльність УПА звели до злочинів

Президент Польщі Анджей Дуда підписав скандальні поправки в закон про Інститут національної пам'яті.

Закон безперечно є шкідливим для польсько-українських стосунків сучасності, тому що, на жаль, важливим елементом цих стосунків ще залишаються діалоги про польсько-український конфлікт в минулому, який нам потрібно перейти. Дискусій мало з цього приводу, а закон ставить крапку на цих дискусіях. Принаймні конкретно на території Польщі дискутувати навколо цих питань є не просто неможливо, є небезпечно.

Відповідно Український Інститут національної пам’яті як співорганізатор Українсько-польського форуму істориків сьогодні звернувся з заявою про те, що ми не бачимо можливість продовження існування такого форуму в попередньому форматі. А попередній формат передбачав засідання двічі в рік – одне в Польщі, одне в Україні. Відповідно зараз, на жаль, ми не можемо гарантувати можливості для українських науковців вільно висловлюватись на території Польщі, більш того, зважаючи не цей закон, не можемо гарантувати їм безпеки.

Через це цей закон насправді є великою шкодою польсько-українським стосункам. І він завдає шкоди і самій Польщі. У внутрішньо-політичній ситуації в Польщі цей закон є початком запровадження фактично обмеження свободи слова. У зовнішньо-політичній ситуації ми бачимо, що цей закон викликав величезне незадоволення в світі. Такого роду кроки, як цей закон, будуть очевидно відштовхувати Польщу дедалі більше в міжнародну ізоляцію.

Читайте: Правонаступниця УНР: незалежність України була відновлена

Щодо термінології, яка використовується у цьому законі - це безперечно використання політичної термінології від періоду міжвоєнних років 1920-1930-тих років, коли територія Галичини називається "Східною Малопольщею" - є абсолютно некоректним, історично недоречним і політично провокаційним.

Закон передбачає покарання тих, хто ставитиме під сумнів злочини українських націоналістів 1925-1950-х років – хронологія абсолютно незрозуміла. У ньому нібито йдеться про українських націоналістів, а ми знаємо, що Організація українських націоналістів з’явилася в 1929-му році, Українська повстанська армія з’явилася у 1942-му році. Жодна з цих структур, ані ОУ, ані УПА, не припинила своєї діяльності у 1950-му році, тобто продовжувала свою боротьбу.

Сама спроба звести всю діяльність УПА до якихось злочинів є абсолютно антиісторичною і такою, що радше нагадує відголоски радянської пропаганди. А найбільш кричущим очевидно є спроба поставити в один ряд німецький чи нацистський тоталітарний режим, комуністичний тоталітарний режим і український націоналізм. Тому що український націоналізм власне був тим явищем, яке у роки Другої світової війни мало силу і відвагу боротись проти цих двох тоталітарних режимів, ставлячи собі на мету відновлення незалежної України. І намагання прирівняти ці явища є абсолютно антиісторичним.

Представники України у вигляді Міністерства закордонних справ вчора у Парламенті, а перед тим ще й президент, намагались стримати ухвалення цього закону. На жаль, ми стали свідками того, що ці зусилля були повністю проігноровані. І навіть вчора під час підписання цього закону президент Польщі жодного разу не згадав про дискусію з Україною, а говорив лише про дискусію з Ізраїлем.

Читайте: Крути. Український міф

Відповідно ми бачимо, що така поведінка з польського боку ставить під сумнів щирість заяв про стратегічні відносини між Україною і Польщею, тому що із стратегічним партнером так не поводяться.

Зі свого боку Інститут національної пам’яті, як я вже казав, виступив із заявою про те, що ми вважаємо за неможливе продовжувати діалог навколо таких страшних питань у такому форматі, як був дотепер. І через це звертаємося до польських істориків задля продовження діалогу, щоб вони приїжджали на українську територію, де цей діалог є можливим і залишається необхідним.

Я думаю, що повинна бути і реакція інших органів влади. І я не певен, чи відбудеться і чи мав би відбутися запланований візит віце-прем’єр-міністра Павла Розенка до Польщі, де мали б розглядатися питання, зокрема пов’язані з пам’ятниками українськими і польськими на території держав.