Як в СРСР намагалися "зліпити" з людей ідеальних комуністів: секрети пропаганди
Пропаганда в СРСР була потужним інструментом, який використовувався для формування та контролю масової свідомості. Вона проникала в усі сфери життя радянської людини: від освіти та культури до політики та економіки. Пропаганда впливала на вчинки та почуття. Школи та університети виховували молодь в дусі комуністичних ідеалів.
Мистецтво та література використовувалися для прославлення партії, держави та радянського способу життя. OBOZ.UA розповідає, як діяла пропаганда в СРСР.
Цікаво, що до 1933 року навіть на газетних сторінках фотографія Сталіна публікувалася рідко, та й частіше в компанії соратників. Масовий культ особи почав формуватися після 1934 року, коли почали випускати репродукції картин із портретом вождя, виробляти пам'ятники та бюсти.
На початку 1934 року пройшов 12 з'їзд ВКП(б). Вже тоді всі з'їзди і пленуми мали формальний характер, а головним керівним органом стало Політбюро. Ніхто, звісно, не претендував на роль визначального ідеолога – ним був Сталін.
Агітпроп (абревіатура від агітація і пропаганда) – це мережа органів, що склалася в Союзі ще в 1920-х роках. Під вплив та контроль агітпропа підпадали ЗМІ, кінематограф, управління у справах літератури та видавництва тощо – тобто все, що так чи інакше могло впливати на розум та почуття радянських громадян.
Тотальний контроль літератури, культури та мистецтва – один із головних принципів будь-якої пропагандистської діяльності.
Газетну опозицію було знищено. Усі видання стали державними та ідеологічно вивіреними. ЗМІ часто організовували цькування за наказом партії.
Тоді ж почали використовувати інший принцип пропаганди – повторення. Інформації у ЗМІ було обмаль, і вона активно дублювалася у центральних, обласних та районних виданнях, причому неодноразово. Складні політичні та економічні питання спрощувалися до простих лозунгів та ідей, зрозумілих для широких мас.
Радянська пропаганда була відкритою. Тому психоаналітики зазначають, що для багатьох це було не схоже на маніпуляцію підсвідомістю. Пропаганда проводилася у форматі так званих відкритих чесних розмов. Таким чином суспільству прищеплювалися певні цінності та установки, створюючи образ ідеального комуніста.
У 1935 році агітпроп поділили на п'ять відділів. З’явився відділ усної пропаганди. Зазвичай через неї пропагувалися навіть не комуністичні догми, а й загальноприйняті норми. Для прикладу, активно стали пропагувати здоровий спосіб життя, комсомол, образ Павліка Морозова тощо. Всюди велася пропаганда передовиків виробництва – про них писали зі сторінок газет, їхні фотографії прикрашали дошки пошани. Всі мали бути стаханівцями, а п’ятирічки треба було завершити за три роки.
Частиною пропаганди стало масове перейменування міст, сіл, вулиць на честь культових особистостей. Культ Леніна починаючи з 1930-х років змінився на культ Сталіна.
Будь-якій пропаганді потрібен ворог. Спершу це були класові вороги революції, потім образ ворога став асоціюватися більше з німецькою формою часів Другої світової. Пізніше західні країни, а особливо США, зображувалися як агресивні та ворожі сили, що прагнуть знищити СРСР. Радянські громадяни мали обмежений доступ до інформації про інші країни і західний світогляд.
З появою зовнішнього ворога не зникли і внутрішні. Постійний пошук та викриття "шкідників", які ведуть підривну діяльність був частиною агітації та пропаганди.
У 1961 році на черговому з'їзді КПРС було прийнято " Моральный кодекс строителя коммунизма". Кодекс містив десять пунктів, а головною вимогою була відданість комунізму та любов до соціалістичної батьківщини. Радянська людина мала працювати, проте не на благо самої себе, а в ім'я загальної комуни.
Раніше OBOZ.UA розповідав, як в СРСР купували дефіцитну "Волгу" за ціною трикімнатної квартири.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.