Блог | Страшно, коли в трубку кричать, що людина задихається, швидка не їде, а вдома дитина
Репост, будь ласка. У 14 році здавалося, що ми в пеклі, а сьогодні розумію, що пекло, це те, що відбувається зараз в країні. Дзвінки, дзвінки, прохання, списки і найжахливіше, сказати, що у мене немає можливості покласти людини в лікарню або дістати кисень.
У мене знову прохання оплатити лікування і купити медикаменти, прошу допомогти, хто чим може !!. Вчора знову загинув воїн на передовій, десантник. Йому було всього 21 рік !! Командування мовчить за загибель і за щоденні обстріли особливо не говорять.
Військові вшпиталях стоять в черзі на вулиці, щоб здати тест на ковід. Багато вже хворіє і немає у них стільки коштів, щоб лікувати себе і всю родину. Ну немає!! Стільки ліків я вже давно не купувала. Скільки відправила посилок на фронт не пам'ятаю, пакуємо щотижня. В окопах холод і вогкість, бійці хворіють і хронічні болячки даються взнаки.
Відправила ліки, ковдри, багато кави і замовлення по списку. Відвезли в Ірпінський госпіталь одяг і багато всього. Відправила на лікування сім'ї загиблого, залишилося п'ятеро дітей, один з ДЦП. Заплатила за аналізи. Продукти завозимо регулярно. Витрата за три тижні більше 80 тис грн, Чеки публікую.
У країні хаос, бардак і передчуття чогось зовсім недоброго. Тисячі людей хворіють і вмирають, влада допомогти не хоче і не може, все знову на наших плечах. Я не знаю, куди бігти, коли кричать в трубку, що людина задихається, швидка не їде, а вдома дитина. Страшно. Військовим і медикам ніхто не допоможе, крім нас і нам ніхто не допоможе, крім них. Допомагає, хто чим може.
