Стиляги, металісти і хіпі: з’ясувалися цікаві факти про неформалів у СРСР
Як би СРСР не намагався створити "залізну завісу" від Заходу, молодь все одно прагнула долучитися до модних течій, які поширювалися звідти. Тому в країні в ті часи теж існувало багато субкультурних рухів.
Їх забороняли й піддавали цькуванню, але все ж це був великий пласт молодіжної культури, стверджує білоруський блогер Максим Мірович. Ще однією цікавою розповіддю про реалії життя за Союзу він поділився на Live Journal.
"Радянські молодіжні субкультури – це дуже цікаве явище, яке показувало внутрішній протест народу проти влади, бо всі без винятку вони були нерадянськими і нерідко переслідувалися владою – стиляг, хіпі та панків часто тягали в міліцію, читаючи моралі за "несоціалістичний спосіб життя", – зазначив автор.
Стиляги
Мірович називає їх однією з найбільш ранніх радянських субкультур. Стиляги стали з'являтися в 50-ті роки переважно у великих містах Союзу, намагаючись зовнішністю і поведінкою копіювати американців. Зокрема, вони одягалися в яскравий і модний одяг, слухали блюз і джаз, вели світський спосіб життя, одночасно протестуючи проти "норм радянської моралі".
"Що цікаво, слово "стиляги" не є самоназвою адептів цієї субкультури – воно з'явилося в пресі як критичне щодо "молодих людей, які ведуть розв'язний спосіб життя". Їх зображували як недалеких, пихатих і дурних хлопців і дівчат, стурбованих тільки своїм зовнішнім виглядом", – пише блогер, підкреслюючи, що вся ця критика була далекою від істини, оскільки часто стиляги були вихідцями з інтелігентних сімей, розумними і висококультурними особистостями.
Хіпі
До СРСР культура хіпі прийшла з деяким запізненням (рух виник у 60-ті роки в США) – ближче до початку 70-х. Вона була напівпідпільною і мала свій відмітний сленг ("вписка", "герла", "піпл", "сейшн", "олдовий", "флет"), а також протестувала проти класичного образу "радянської людини".
"Міліція і КДБ боролися з хіпі, іноді заарештовуючи їх за дрібне хуліганство, до якого могли віднести зокрема й просто "невідповідний" зовнішній вигляд. Багатьох відраховували з інститутів і відправляли в армію або навіть на "примусове лікування" в психлікарні", – зазначив Мірович, додавши, що не дивлячись на це субкультура хіпі успішно пережила СРСР й існує донині.
Бітники
Представників цього руху об'єднувала любов до музики The Beatles, а потім і до численних її наслідувачів, яких називали "біт-квартетами". Бітники носили довге волосся з чубчиками, брюки-кльош, піджаки з відрізаними комірцями та відпрасованими лацканами, і часто грали в самодіяльних гуртах при навчальних закладах.
"Як і у випадку зі стилягами, влада вдарила по них "жорсткою сатирою", викриваючи їх на радіо і концертах. Під час цього часто використовувалися дуже якісні оригінальні записи "Бітлз", через що бітники валом ходили слухати таку "сатиру", – підкреслив блогер.
Панки
Цей неформальний рух виник у Західній Європі та США приблизно в 60-70-ті роки як "контркультурний" і такий, що критикує суспільство, владу та загалом політику. Однак радянських панків від його представників відрізняла музична всеїдність. Адже вони слухали буквально всю музику, яка в СРСР вважалася "забороненою" – від The Beatles до Metallica. А другою їхньою характерною особливістю було так зване задирання перехожих і постійні конфлікти з правоохоронними органами.
Металісти
Ця субкультура з'явилася вже в пізньому Союзі, до того ж її представники слухали лише певні групи "метал"-спрямованості. Зовні вони нагадували панків, але виглядали охайніше, не вистригали ірокези (вважаючи за краще просто довге волосся), а також носили на одязі безліч різних металевих штук.
Як зазначає Мірович, неформальний рух металістів надовго пережив СРСР і отримав ще більший розвиток у середині-кінці 1990-х років.
Рокери
У 80-ті роки так називали зовсім не шанувальників рокмузики, а мотоциклістів – тих, кого зараз називають байкерами. Рокери часто були схожими на металістів (носили шкіряні косухи і напульсники з заклепками), але їхньою відмітною особливістю була обов'язкова наявність мотоцикла – зазвичай це були радянські "Ява", "Мінськ" або "Дніпро".
За словами Міровича, в кінці 80-х рокери полюбили влаштовувати нічні мотопробіги за участю від 10 до 50 мотоциклістів, проти чого зі змінним успіхом боролася ДАІ. Крім цього, представники цієї субкультури проводили багато часу в гаражах, постійно щось вдосконалюючи у своїх залізних "конях".
Любери
Це молодіжний рух з'явився в передмістях Москви (назва пішла від міста Люберці) в кінці 70-х років і протиставляв себе панкам, металістам і хіпі. Як зазначив Мірович, любери займалися в підвальних тренажерних залах і "готували себе до служби в армії", а також періодично влаштовували бійки з представниками всіх перерахованих вище субкультур. Основною причиною конфлікту часто був "невідповідний" зовнішній вигляд опонента: панка вони били за ірокез, металіста за косуху, хіпі за довге волосся і "фенечки" на руках".
Примітно, що до оточення люберів зазвичай потрапляли вихідці з робочих сімей, а їхня назва прижилася десь із 1986 року, коли в пресі почали з'являтися статті про цей рух.
"За деякими відомостями любери керувалися радянською міліцією, яка з їхньою допомогою намагалася налякати інших неформалів", – пише блогер, зауважуючи, що з розпадом Союзу цей рух поступово зійшов нанівець, а деякі його представники влилися в злочинні угруповання.
Як повідомляв OBOZREVATEL:
Раніше були названі найнебезпечніші банди в СРСР.
У мережі опублікували рідкісні фото радянських міст після розвалу Союзу.
Крім того, з'явилися унікальні знімки про життя людей в СРСР.
До всього іншого були розвінчані популярні міфи про "золотий вік" Радянського Союзу.
Також розповідалося про те, як люди гналися за модою за часів пізнього СРСР.
Ще були названі головні табу радянського кінематографу – вісім фільмів, заборонених у СРСР.
Крім цього, з'ясувалися цікаві подробиці про те, як проходили весілля в СРСР.