"Щури заполонили центр міста, спимо в шубах, води немає": що зараз відбувається в окупованому Донецьку

З красивого обласного центру з мільйоном троянд Донецьк перетворився на обшарпану "столицю ДНР". Роки окупації звели нанівець усі зусилля та величезну працю місцевих жителів, котрі трепетно любили своє місто. Сьогодні у всіх районах стихійні сміттєзвалища, величезні проблеми з водопостачанням та опаленням. І незважаючи на запевнення окупантів, що після "офіційного приєднання до Росії обов'язково все налагодиться", це виявилося черговою казкою – ситуація погіршується з кожним днем.

Як зараз живе окупований Донецьк – читайте у матеріалі OBOZ.UA.

Катастрофа на катастрофі

Від, мабуть, найголовнішої гордості донеччан до війни – практично ідеальної комунальної сфери, розвиненої інфраструктури та хороших доріг – сьогодні майже нічого не залишилося. Місцеві пабліки завалені повідомленнями про черговий "армагеддон", який відбувається в тому чи іншому районі обласного центру.

Найболючіша проблема донеччан – відсутність води. У багатьох будинках міста її просто немає. А у багатоповерхівках, наприклад, Київського та Куйбишевського районів воду отримують за графіком (раз на день – ввечері) лише мешканці нижніх поверхів.

"Ось уже другий рік з відрами, баклажками люди добувають воду. Найважче старим, які живуть у будинках без ліфта – постійно доводиться тягати від місця підвезення води. Але ось для приготування їжі та миття посуду доводиться купувати питну – з крана йде коричнева і смердюча. Чесно кажучи, нею навіть митися страшно", – розповіла OBOZ.UA мешканка Донецька Ольга.

За її словами, ті, хто живе біля річки Кальміус (а це жителі Київського, Калінінського та Ворошилівського районів), "ходять із відрами туди як на роботу": "Але мої знайомі перестали, в річку зараз безконтрольно зливають відходи та каналізацію, від води нестерпний сморід".

Ольга каже, що "влада" щодня тільки й годує обіцянками, що з водою все ось-ось налагодиться, але насправді ситуація катастрофічна. Причому донеччани зляться на окупаційну "владу", яка так і не змогла забезпечити нормальне водопостачання Донецька, а також наводять приклад Миколаєва.

Те саме і з опаленням. Легше тим, хто живе у приватному секторі: газ, вугілля чи дрова є, хоч і дорого. А от мешканці багатоповерхівок "насолоджуються" температурою всього +10-14 градусів у своїх квартирах.

"У кого залишилися від мам або бабусь старі шуби, радіють, що не позбулися. Навіть спимо в шубах! Холод просто собачий. Відповідно, вогкість і пліснява, грибок просто пожирає стіни", – поділилася мешканка Кіровського району Олена.

Ще одна проблема – вивіз сміття. Стихійні звалища буквально заполонили місто, їх можна зустріти щокроку.

За словами місцевих жителів, "хіба що на центральних вулицях не видно цього неподобства".

Але варто звернути на подвір'я – і от воно: гори сміттєвих пакетів валяються тижнями, а то й місяцями. Їх довго або взагалі не вивозять. Донеччани вважають, що причина в тому, що техніку забрали на "потреби фронту", причому разом із водіями.

А у висотках центрального Ворошилівського району ще перед Новим роком розвісили оголошення, що буде припинено прибирання прибудинкової території, а також "у зв'язку з неукомплектованістю штату" не вивантажуватимуться сміттєпроводи. Комунальники також попередили мешканців, що у разі "порушень" у будинку заведуться щури. Але цих великих гризунів у Донецьку і так уже хоч греблю гати – вони буквально окупували підвали і, не боячись, пересуваються домівками та дворами, "перегризають все що можливо".

Фото та відео зі щурами розлючені донеччани викладають у соціальних мережах і скаржаться на відсутність реакції санепідстанції.

Ціни зростають як на дріжджах

Окупаційна влада постійно хвалиться низькою вартістю комунальних послуг (які практично не надаються), а ось ціни на продукти та ліки зростають постійно.

Як поділилися з OBOZ.UA місцеві жителі, за місяць медикаменти подорожчали приблизно на 15%. І це з огляду на те, що ліки в аптеках переважно російського виробництва.

"Правда, є і з інших країн. Наприклад, бельгійський ноотропіл та індійський цетиризин. Є також препарати зі Словенії, Угорщини. Але більшість все-таки з РФ. Купувала ліки перед Новим роком, а вчора – ті самі, але вже дорожче. Співробітники аптеки тільки розводять руками. Мої сусіди замовляють у Таганрозі чи Ростові, виявляється, там дешевше", – розповіла донеччанка.

Не тішать місцевих мешканців і ціни на продукти харчування. За місяць у Донецьку дуже подорожчали яйця, за десяток потрібно віддати 150 руб. (це майже 62 грн), а напередодні Нового року такі самі коштували 100 руб. (41 грн). У продажу яйця як місцевого виробництва (Шахтарської, Пролетарської та Амвросіївської фабрик), так і безпосередньо російські – наприклад, з Таганрога. А ось ціни на них однакові, що дуже дивує донеччан.

Подорожчало і м'ясо: якщо наприкінці грудня кілограм м'якоті яловичини коштував у Донецьку 600 руб. (248 грн), то зараз уже 850 руб. (351 грн). Свинина коштує на ринку 500 руб. (207 грн), у магазині трохи дешевше – м'якоть можна купити за 450 руб. (186 грн).

Злетіли ціни на молочну продукцію: як місцеву (донеччани кажуть, що вона поганої якості), так і імпортну. "Багато молочки йде з Білорусі – вона найсмачніша, є ще з Північного Кавказу РФ", – поділилася донеччанка.

Масло вершкове білоруське 82,5% жирності (пачка 180 г) у Донецьку напередодні НГ коштувало 180 руб. (74 грн), а зараз 220 руб. (91 грн). Літровий тетрапак білоруського молока 2,5% жирності коштував до 120 руб. (49,5 грн), зараз – 130 руб. (54 грн). Кусаються ціни і на сир: знежирений на ринку коштує 350 руб. за кіло (145 грн), а жирний – 500 руб. (207 грн). Півлітрова банка домашньої сметани коштуватиме 350 руб. (145 грн).

Для розуміння у співвідношенні із зарплатами: прибиральниця супермаркету в Донецьку отримує 20 тисяч рублів (8264 гривні) за місяць, охоронець – 35 тис. руб. (14 462 грн), а касир – 37 тис. руб. (15 288 грн).

У те, що найближчим часом ситуація в Донецьку зміниться, ніхто не вірить. Місцеві жителі звинувачують у всіх своїх бідах як Росію, яка розв'язала війну, так і Україну. І останніх зараз явно більше – роки агресивної російської пропаганди та життя в окупації все таки зробили свою чорну справу.