Блог | Щодня тисячі людей, як скоти, їздять в переповнених автобусах

В дитинстві я дуже часто їздив в сільську місцевість до своїх родичів.

Від мого міста до села було близько 40 км, але дорога здавалась безкінечною - спочатку ти їдеш на вокзал, потім півтори години автобусом (іноді з додатковою пересадкою), до того ж, з великою кількістю людей і, що набагато страшніше, - з великою кількістю сумок. В весняну пору разом з нами їхали курчата, півники, курочки, котики, собачки та свинки.

Картина була завжди одна й та сама: розбитий в хлам вокзал, розбитий в хлам автобус, відсутність будь-якого порядку, люди без квитків, барига-водій, який запускав людей в автобус як у власний п'ятизірковий готель, брудні сидіння, які приходилось витирати, по факту, собою. А ще влітку в самий кульмінаційний момент на пасажирів починала виливатись гаряча вода, що закипіла в радіаторі.

Приходячи на вокзал, я купував білет в касі. Не дивлячись на те, що автобуси завжди були заповнені, місце у мене зазвичай було в першій десятці, що означало, що саме стільки квитків офіційно було куплено через касу.

Мені було дуже ніяково, тому що процедура купівлі квитка через касу викликала подив і навіть певну огиду у всіх інших учасників процесу - у водія, який вважав мене клінічним довбойобом, у касирши, яка здивовано вибивала мені цей квиток, не вірячи своїм очам, що вона це робить, у пасажирів, які думали, що дитина (тобто я) просто малолітній ідіот, якого батьки не навчили, як треба поводитись на людях.

Звісно, квиток у водія коштував дешевше. На одну, дві, може три гривні. Але туди-сюди - вже 5-6 гривень. А як кажуть в народі, "копійка гривню береже". І нікого не зупиняв той факт, що бажаючих їхати в цьому автобусі зазвичай було більше, ніж місць в автобусі, що у кожного по 2-3 сумки, які потрібно поставити в проході біля себе (тому що багажник якщо і був в цьому автобусі, то відкривався останній раз ще при Брежнєві) і що 20 офіційно зібраних гривень ніколи не вистачить не те, що на новий автобус, а навіть на туалетний папір (добре, добре, кого ж я обманюю, на більшості автостанцій немає туалетів).

Читайте: Рассказ о том, как поссорился Владимир Владимирович с Петром Алексеевичем

Я завжди дивувався, як водіям на роздовбаних автобусах на роздовбаних дорогах вдавалось довозити пасажирів в порівняно живому стані.

Кожен раз, коли я намагався запихнутись в автобус, щоб півтори години простояти на одній нозі, щоб добратись до села, я обіцяв собі, що колись виросту і спалю нах*й всі регіональні автостанції разом з цими *баними скотовозками і баригами-водями (закреслено) куплю машину і буду їздити в комфорті.

--

Я виріс.

Довгий час мені вдавалось обходити автовокзали. Але рано чи пізно це мало статись. І я знову потрапив туди.

Сказати, що я був здивований - нічого не сказати. За цей довгий час на автовокзалі не змінилось нічого. Здавалось, що водіям і касиршам час не підвладний - вони виглядали абсолютно так само, як і багато років тому. Я так само в самотності купував квиток на автобус, отримавши своє звичне друге місце.

А далі...

... я бачив людей, які принципово не купували квитки в касі, але за півгодини до відправлення займали оборону біля дверей автобусу, щоб після того, як всі п'ять людей, які придбали квитки, зайдуть в автобус, взяти його штурмом...

... я бачив водія, який лише з десятого разу відкрив багажник, щоб туди могли покласти пасажири свої речі...

... я бачив людей, які на мою дорожню сумку зверху вх*рачили два мішки картоплі...

Читайте: Чому Трамп уникає прямої конфронтації з Росією

... я бачив автобус, який 203 км мав би проїхати всього за 4 години (хоча насправді він їхав 5,5) ...

... я бачив затор на 10 км, який ми проїжджали 1,5 години, тому що одна сторона була перекрита через ремонт дороги і...

... я НЕ бачив, щоб там хтось робив ремонт...

... я чув, як один добродій на весь автобус рекомендував з'їхати на ремонтну сторону дороги і газувати, газувати до самого Києва...

... і я не почув, щоб хтось йому сказав, що це, м'яко кажучи, не правильно...

... я відчував, як температура в салоні піднялась до 40 градусів тепла, а кожен ковток свіжого повітря потрібно було відвойовувати у інших пасажирів, тому що, як ви можете здогадатись, кондиціонер в автобусах придумають лише в наступному столітті...

Ми любимо сперечатись про убер, ранейр, безвіз, розповідати про реформи, проводити військові паради в Києві і радіти Інтерсіті в Польщу.

Але в цей самий час тисячі людей щодня як останні скоти їздять в переповнених автобусах, де водій-барига вирішує, їхати вам чи ні, чи можна вам поставити сумку в багажник чи ні. Сумно те, що ці самі люди не бачуть проблеми в тому, щоб платити баризі-водієві, а не офіційно через касу.

P.S. Знаєте, що перше я побачив в одному з сіл, через яке ми проїжджали? Величезний плакат "робота в польщі". І я впевнений, що проблем з бажаючими у них немає.

А знаєте чому?

Тому що в автобусах на Польщу, як правило, нормальний багажник і кондиціонер є.