"Шахед" вбив відомого декоратора й автора носів для шоу "Довгоносиків": майстерня була наповнена дивовижними речами, які Вадим Тупчій зробив своїми руками

'Шахед' вбив відомого декоратора й автора носів для шоу 'Довгоносиків': майстерня була наповнена дивовижними речами, які Вадим Тупчій зробив своїми руками

Росія у ніч проти 25 листопада знов атакувала Київ. На столицю летіли балістика, крилаті ракети, "Шахеди". У результаті масованого удару загинуло семеро мирних жителів. Один із дронів влучив у 9-поверховий будинок у мікрорайоні Русанівка. Спалахнуло відразу кілька квартир. В одній із них загинув відомий художник-декоратор Вадим Тупчій.

Докладніше про трагедію читайте в матеріалі OBOZ.UA.

Майстер "Довгоносиків"

65-річний Вадим Тупчій упродовж останніх 26 років працював у квартирі цього багатоповерхового будинку, куди влучив російський "Шахед". Він сам називав її "однокімнатною майстернею на сьомому поверсі". Тут жила його мама, а потім він обладнав власну майстерню, де працював, творив, зустрічався з друзями, колегами. Квартира була наповнена дивовижними предметами, які майстер зробив своїми руками.

Тупчій стояв біля початків відомого телешоу "Довгоносики": він не тільки створював носи для всіх акторів, але й сам брав участь у зйомках.

Шоу Довгоносиків, Тупчій другий праворуч. Джерело: Facebook Вадима Тупчія

"Ми були з ним знайомі багато років, наші шляхи перетнулися ще за часів захоплення бардівською піснею. У Києві тоді існував квартет "Капелюх", у якому виступав Діма. І саме з ним ми вперше по-справжньому потоваришували, навіть мали кілька спільних концертів", – говорить OBOZ.UA давній друг Тупчія Ігор Жук.

Вадима Тупчія друзі завжди називали Дімою, ніхто вже не пам'ятає, чому так повелося. Сам чоловік розповідав, як він прийшов у професію бутафора-декоратора. Ще в шкільні роки в піонерському таборі для вистави він із підручних засобів зміг сплести батіг для Карабаса-Барабаса.

Вадиму Тупчію в грудні мало виповнитися 66 років. Джерело: Facebook Вадима Тупчія

Для вистави в театрі самодіяльності він виготовив вуличний американський телефон-автомат 70-х років, який ніхто насправді в очі не бачив. У 90-х робив майданних ляльок, які мали ходити з рекламою. Для телепроєктів виготовив будинок, для нічного клубу – водоспад, де текла вода, у скелі відкривалося око, бігала миша й ходив стражник.

Для "Довгоносиків"робив із латексу носи під кожного актора

"Коли "Капелюх" розформувався, ми багато працювали разом, і тоді я дізнався про головну справу життя Вадима – він створював ляльок для різних шоу, оформляв театральні вистави, робив унікальні предмети своїми руками. Його творчість – це цілий світ вигадки, гумору та безкрайньої майстерності", – згадує Жук.

Вадим Тупчій створював декорації, бутафорію, був поетом. Джерело: Facebook Вадима Тупчія

Товариш згадує, що вони працювали на телепередачі "Реве та стогне", що виходила на одному з телеканалів: "Там потрібно було вигадувати веселий і пізнавальний контент. У Вадима було тонке почуття гумору, прекрасне поетичне відчуття слова. Він був чудовим поетом – іронічним, мудрим. Багато хто пам'ятає його псевдонім "Нема Пененз" у Facebook – він публікував відеовірші, які неможливо було забути".

Жук згадує, що Вадим робив дивовижні речі. Наприклад – маленьку підкову, яку навіть із лупою не можна було відрізнити від справжньої іржавої залізної підкови, хоча вона була виконана з пінопласту. І ковбасу, реалістичність якої видавала тільки вага.

Вадим був дивовижною людиною, доброю і щирою. Він завжди допомагав тим, кому потрібна була підтримка. Тупчій товаришував із київським автором пісень Володимиром Каденковим, який має серйозні проблеми зі здоров'ям, сам не може пересуватися.

Він міг зробити своїми руками що завгодно. Джерело: Facebook Вадима Тупчія
Вадим любив бардівські пісні. Джерело: Facebook Вадима Тупчія

Вадим і Володимир жили у сусідніх будинках, тому Тупчій став фактично його опікуном – допомагав пересуватися, возив на зустрічі та концерти, підтримував у всьому. Тепер, як кажуть друзі, місце поруч із Володимиром спорожніло, адже його роками займав Діма.

У Вадима залишились дорослий син і дружина Марина, разом із якою вони прожили багато років. Подружжя нікуди не виїжджало з Києва, весь час було у столиці. Чоловік залишався позитивним і життєрадісним навіть у найважчі воєнні часи, завжди був налаштований на краще.

Його загибель – величезна втрата не тільки для близьких, друзів, а й для всієї творчої громадськості.

"Діма був одним із найдобріших людей, яких я знав, талановитий, тонкий, смішний, неймовірно працездатний і світлий. Його не стало, і світ став трохи темнішим", – згадує його товариш.