Блог | Років через сто в Україні буде "відлига" – викриття, засудження і реабілітації

Каже моя Питровна, що років через сто в Україні буде "відлига". Будуть викриття, засудження, реабілітації. Все буде, бо коло історії крутиться, незважаючи на жорна, які перемелюють цвіт нації. Кров Героїв – не добриво, вона – насіння, яке проростає крізь гноївку політичних чиряків та суспільні гангрени. Незалежно від кліматичних змін та загальної температури в палаті.

Десь тоді українці побачать реальну картину дня сьогоднішнього. Навряд, чи вжахнуться, бо час, він же лікує. В тому числі й від шокових станів.

Десь тоді й постане перед очі народу нове розстріляне відродження. Я не про літературу. На той час літературу творитиме ШІ.

Я про знищене, втрачене покоління молодих людей у цій війні, які не народили дітей. Я про дітей, які ростуть на чужинській культурі. І про тих дітей, яких вони запресують своєю більшістю...

Такий наш час, де в небі Юпітер обіймається з Венерою, Сатурн нарощує кільця, Меркурій благословляє торгівлю.

Всі вони ретроградні, тому війна і Марс править кривавмм балом.

– Маам, то все-таки: Велика Ведмедиця, чи Великий Ківш? – питає мій Заєць.

А я відсилаю його до інших джерел інформації. Розповім, звісно і ми про це ще поговоримо. Про всю міфологію. Забуту нашу і набуту чужинську.

Але зараз мені потрібно завантажити ще одного "Великого Воза" від Плеяди тих, кому не байдужі наші Котики. Які зупиняють скажену ведмедицю з її загребущим ковшем. Щоб якомога менше їх ішло Чумацьким Шляхом до Небесної України.

– Через сто років, – каже моя Питровна, – тебе згадають лише трьома речами.

– Ну і ок, – відповідаю, заліплюючи скотчем коробочку. – Все ж, цікаво: якими?

– Коробочками, вічним цирком біля міжнародних автобусів і "Молитвою".

– От і добре, що молитвою, – кажу. – Це дуже важливо, щоб за людину молились після смерті.

– Маам, пані Оленка не про ту молитву!

– Дай мені чисту годину! Зараз приїде машина, а ще купа всього не спакована, – прошу і тягну тріскучу стрічку по коробці.

– Пані Оленко, здається ту "Молитву" теж співатимуть під тріскотню скотчу. Для автентики.

– Та отож, – каже Питровна.

Майте файну неділю, друзі! І не плутайте: зірки в небі, те, що в телевізорі – недопалки, а у ведмедиці ківш завеликий – хрін їй в зуби, бо наші Котики – це сьогодні найкраще сузір'я.

NB До-речі: а Оріон – це в нас Косар, який ворогів косить, чи, все ж – Граблі, на які ми вічно наступаємо?

Бо ось гляну на Котиків: таки ж вони Косарі, арто-аграрії. А зиркну на нарід... І хочеться волати: куди ж ви, трясця, по вмитому кров'ю?!!!