"Релігія – опіум для народу": як в СРСР перебрехали популярну фразу на догоду власній політиці
Релігійні догмати і радянська ідеологія з самого початку пішли різними шляхами. Мабуть, кожен радянський громадянин чув фразу, що "релігія – опіум для народу". У широкі маси цитата увійшла завдяки "Дванадцяти стільцям" Ільфа і Петрова – там її, звертаючись до отця Федора, використовує Остап Бендер.
Загалом вираз "опіум народу" (нім. opium des volkes) у західноєвропейській культурі став широко відомий завдяки Карлу Марксу, який використав його у своїй роботі "До критики гегелівської філософії права". Однак порівняння релігії з опіумом, було відоме ще до Маркса, і вживалося воно у зовсім іншому значенні. OBOZ.UA розповідає, як в СРСР перебрехали популярну фразу на догоду власній політиці.
"Релігія – опіум для народу" – говорять при кожній нагоді атеїсти, бажаючи пояснити, який згубний вплив церкви. В СРСР з цієї цитати зробили слоган для агітаційних матеріалів.
Звичайний радянський громадянин асоціював цю фразу з Остапом Бендером. Категорія, що відносила себе до більш освіченої партійної інтелігенції зазвичай посилалася на Карла Маркса.
Вважається, що вперше порівняння релігії з опіумом використав маркіз де Сад у романі "Жюльетта" (1797), німецький поет Новаліс у збірнику афоризмів "Квітковий пилок" (1798) та французький філософ Жан-Жак Руссо. Порівняння можна зустріти і в пізніших творах інших поетів, письменників і філософів – від Чарльза Кінгслі та Генріха Гейне до Леніна. Чарльза Кінгслі, до речі, одним із основоположників християнського соціалізму, з яким Маркс був особисто знайомий.
Генріх Гейне у книзі про Людвіга Берне, виданій 1840 року, зазначив: "Нехай буде благословенна релігія, яка в гірку чашу стражденного людства додає кілька крапель духовного опіуму, кілька крапель любові, віри і надії".
"Релігійна вбогість є одночасно вияв справжньої вбогості і протест проти цієї справжньої вбогості. Релігія – це зітхання пригнобленого створіння, серце безсердечного світу, так само, як вона – дух бездушних порядків. Релігія є опіум народу", – писав Карл Маркс.
Тож якщо уважно прочитати уривок, на який так затято посилалися радянські ідеологи, то бачимо, що слова про опіум дещо вирвані з контексту. Фактично Маркс писав, що релігія зменшує біль суспільного буття у безсердечному світі.
Для Маркса релігія – насамперед засіб полегшення страждань, не небезпечний наркотик. Варто зазначити, що у XIX столітті, коли Маркс писав ці рядки, опіум сприймався виключно як ліки. Опіати використовували як болезаспокійливий і заспокійливий засіб, а також в інших медичних цілях, включаючи лікування холери. Опіум вільно продавався в аптеках.
Тобто, Маркс стверджував, що релігія, подібно до опіуму, дає людям тимчасове полегшення від болю та страждань.
Також OBOZ.UA розповідав, яка звичка часів СРСР, що існує майже в кожній родині, і досі багатьом псує життя.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.