"Про зґвалтування в Лаврі постійно ширились чутки": колишній студент духовної академії УПЦ МП розповів, що відбувалося за стінами монастиря

Журналіст Олександр Бойко багато років провів у церкві, навчався в Одеській духовній семінарії, потім у духовній академії, що розташована на території Києво-Печерської лаври та належить УПЦ (МП).

Нещодавно Олександр у себе на сторінці у Facebook опублікував пост, у якому розповів про те, що під час навчання в академії у Лаврі зіткнувся із фактом сексуального насильства над одним із студентів духовної семінарії.

Він разом із двома студентами тієї самої семінарії винаймали житло на Печерську. Один із сусідів по квартирі співав у хорі навчального закладу Лаври, яким керував Роман Підлубняк. Ось цей святий отець і спокусив молодого студента.

За словами Олександра, студент тяжко переживав через це і мало не вчинив самогубство, хотів стрибнути під потяг метро. Добре, що поруч з ним був третій сусід, який утримав хлопця від цього кроку.

Пройшло багато років, але Олександр вирішив розповісти про це і назвав ім'я священника.

OBOZREVATEL поговорив із Олександром Бойком про те, що відбувалося у стінах духовних закладів.

– Олександре, коли все це сталося, скільки років тому?

– Двадцять років тому, 2003 року.

– Ця семінарія тоді була на території Лаври?

– Так, вона давно там була.

– Ви теж там навчалися?

– Я навчався в Одеській семінарії, а згодом у духовній академії там, на території Лаври. А той хлопець навчався у семінарії теж у Лаврі.

– Чому саме зараз ви про це згадали та написали?

– Змусило мене це зробити те, що Підлубняк, я впевнений, свої сексуальні преференції не змінив за ці двадцять років. Якщо копнути, то там може виявитися набагато більше, на жаль. Мені ця тема була нецікава, але коли він почав з'являтися і показувати себе якимсь моральним авторитетом, то тут я про це сказав, що він не авторитет навіть близько. (Під час виселення УПЦ МП з території Лаври Підлубняк доводив журналістам, що їхня церква відбудовувала Лавру. – Авт.).

– А після вашого посту він намагався на вас вийти, може, через когось?

– Ні, тиша. Єдине, що з'явилися завзяті прихильники УПЦ, які почали обговорювати все що завгодно. Що це було давно, чому я 20 років мовчав, що це проплачена інформаційна кампанія. А те, що людину зґвалтували і що з нею згодом стало, для них це не має значення. Ось яка має бути нормальна реакція у будь-якої нормальної людини, у якої емпатія не порушена? Він запитає: а як же так сталося, а як тій людині після цього живеться, а чи було все це, треба факти перевірити. Але для цих людей найголовніше – честь корпорації. Не їхню ж дитину хтось піддав насильницьким діям, а отже, все добре.

– Як склалася доля постраждалого хлопця, чи залишився він у церкві, чи покинув її? Може, ви спостерігали за його життям?

– Я не спостерігав, бо він з іншої країни, і тоді ще інтернет не був сильно розвинений. Контакту не збереглося. Тільки з третім нашим сусідом я підтримую стосунки, листувалися. І як взагалі про це питати, хто я для нього такий? Я не психолог, не духівник. Нехай сам вирішує, як йому бути. Я дуже сподіваюся, що це не зламало йому долю.

– Скажіть, ви навчалися в духовній академії, яка атмосфера там панувала? Може, якісь чутки ширились серед студентів, що такі випадки не поодинокі?

– Повно, величезна кількість чуток ширилась, купа каламутних історій. У самій цій академії викладали і були керівниками якісь блискучі, напомажені священники, ченці. Іноді не розумів, куди ти потрапив – чи до Лаври, чи до гей-клубу.

– Вони відверто чіплялися чи як це відбувалося?

– Відверто не могло бути. Але, наприклад, у нас був такий ректор Микола Забуга, який абсолютно непрозоро зробив стрімку кар'єру в УПЦ. За кілька років він став ректором духовної академії, а за рівнем майже як єпископ. Можна сказати, третя людина у величезній структурі УПЦ.

Він був розлучений. Як він зробив кар'єру, можливо, мав зв'язки в КДБ? Він навчався у військовій академії, був військовим перекладачем. Недурна людина, знав кілька мов, англійську, фарсі, працював в Афганістані.

Та своїх фаворитів, келійників – хлопчиків, які допомагають, прибирають, – міняв як рукавички. Навколо цього завжди були різні чутки. Постійно ширились чутки про зґвалтування в Лаврі у п'яному вигляді, про оргії з великою кількістю алкоголю. Коли когось підпаювали, потім ґвалтували.

Я в гуртожитку не жив, ми винаймали кімнату, цей постраждалий хлопець жив з нами. Я дуже сподіваюся, що він нічого з собою не зробив. Але були випадки, коли хтось божеволів, накладав на себе руки після цього. Але все це кануло в Лету. Потім там навели лад.

– Випадки самогубства були реальними? Чи ви знали, хто ці люди?

– Ні, це все на рівні чуток. Більше знали ті хлопці, які навчалися в семінарії, вони нам розповідали. Ми приїхали з Одеси, а вони там навчалися і про все це нам розповідали.

– Лад навели, тобто там це якось припинялося? Як до цього ставилося керівництво?

– Це приховувалося, не припинялося. Потім ректора Забугу прибрали й поставили нового ректора. Щодо цього він зачистив тих, хто не може стримати свої пориви. Але також він зачистив і всіх, хто не йшов у ногу з "політикою партії". Внаслідок цього вони довели структуру до того, що вона зараз розсипається на очах.

Ось ви пам'ятаєте, чим закінчилася історія з Микитою Сторожуком? СБУ на гарячому застало його. (Під час обшуків у листопаді минулого року СБУ в келії секретаря Чернівецької єпархії УПЦ МП нібито виявили напівроздягненого юного хориста. – Авт.) А вони заявили, що його підставили, й одразу його в єпископи висвятили. Це такий плювок. За канонами, якщо на кандидата в єпископи є погане свідчення ззовні, його не повинні були висвячувати, навіть якщо повністю придумана історія. Мали хоча б провести перевірку, розібратися.

– Чи були випадки, коли за такі речі реально карали?

– Був випадок, коли в мережу потрапило відео з усіма подробицями оргії єпископа Гурія, був такий (Недовго в 1976-77 рр. служив у Донецькій області, потім у РПЦ, був в Австралії, Швейцарії. Після скандального відео його за станом здоров'я зняли з управління Корсунської єпархії та відправили керувати кафедрою до Магадана. – Авт.). Його прибрали з кафедри та відправили доживати віку. Він собі чудово живе у якомусь монастирі. Але жорстких покарань, коли позбавляють сану, ніколи не відбувається. Навіть зараз колаборантів вони не карають так, як слід було б це зробити.

– Хлопчики-келейники вже йдуть прислужувати священникам за згодою, вони згодні на таке ставлення до них, на сексуальні домагання?

– Яка може бути згода, якщо ти повністю залежиш від цієї людини? Твоя їжа, умови перебування там, умови життя залежать від цієї людини. Ну яка згода?

– Може, хтось із них у такий спосіб намагається кар'єру в церкві собі зробити?

– Є такі. Це теж може бути, роблять кар'єру, розуміють це і йдуть на це. Є такий у їхніх колах цинічний вислів: "Дупа творить чудеса". Ще один священник мені скаржився на Підлубняка, що він чіплявся до нього. За адміністративну послугу, за клопотання перед начальством в одній справі.

Усі знають там, але нічого не роблять. Я впевнений, із 500 осіб, які тоді навчалися в семінарії, академії, напевно, такі хлопці знайдуться, хто в такий спосіб готовий зробити кар'єру. Але їх обчислювали та схиляли, тягали по келіях.

– А батьки цих хлопців, адже вони стежать за долею своїх дітей, як до цього ставляться, якщо дізнаються про те, що сталося? Може, були скандали, коли батьки приїжджали та з'ясовували стосунки?

– Я не знаю про такі скандали. Але батьки, найімовірніше, нічого не дізнаються, інакше б скандали були. Але найбільша помилка тут у тому, що дітей довіряють цій структурі, бо "це ж церква – там чогось поганого не навчать". Але нічого подібного.

– Чи є сенс хлопцю, який потрапив у таку ситуацію, йти до церковного керівництва та скаржитися? Чи отримає він захист?

– Вище керівництво все знає. Це все одно, що вам на вас самих і скаржитися. Тобі поспівчувають, скажуть – ну буває, він бореться з гріхом. Але ж він священник. Спустять на гальмах, ніяких перевірок не може бути.

– Не виносять сміття з хати?

– Абсолютно. Я й сам у церковному житті також зіткнувся із домаганнями. Я зрозумів, що до такої людини взагалі звертатися з жодними питаннями не можна, бо вона вимагатиме з тебе такої плати. Я припиняв будь-яке спілкування з ним. Коли я перестав робити там кар'єру і усвідомив, що мені не по дорозі з цією організацією, зрозумів, що й замовчувати все це не можна.

– Ви пішли з церкви?

– Ні, я пішов із церкви як із структури. Але я лишився вірянином.

– Скажіть, такі речі відбуваються лише у Лаврі чи й в інших церквах, монастирях також?

– Небезпека цього є скрізь. Коли є закрита спільнота, де можуть виростати такі монстри. Зокрема, в Одесі такого повно. Усі чудово це знають.