Про війну після пандемії, кінець світу і "витік" коронавірусу із лабораторії Уханя: інтерв'ю з істориком Зубовим

Після смертельної пандемії іспанки 1918 року в світі з'явився фашизм, нацизм, комунізм, а через 20 років світ занурився в нову страшнішу світову війну, ніж була Перша.

Як тепер коронавірус змінить світ, і чим взагалі є вірус – біологічною мутацією чи карою Божою за іноді огидну поведінку людей – в інтерв'ю OBOZREVATEL розповів російський історик Андрій Зубов.

У першій частині інтерв'ю читайте про шанси людей вижити і подолати паніку і хаос.

– В останні років п'ять світ дуже переживав, що майбутнє за роботами і штучним інтелектом, а люди при цьому виявляться ніким і сидітимуть без роботи. Тепер, здається, що все буде навпаки?

– Звичайно. Центр цього світу – людина. Не роботи, не наукові досягнення, а саме людина. Причому, людина саме як моральна і відповідальна істота, як істота, яка вміє жаліти інших і піклуватися про інших. Ось це найголовніша якість людини і саме вона перемагає. Все інше, вся техніка тільки їй допомагає. Нам теж зараз у нинішньому нашому карантині дуже допомагають технічні досягнення, але найголовніше – людина, тобто той, хто всі ці досягнення створює.

У цьому сенсі якраз цікаво, що Європа свідомо вибрала певну модель поведінки. Під час іспанки сто років тому в США було два варіанти ставлення до пандемії. Окремі штати ухвалювали рішення піклуватися про збереження економіки, промисловості, і, відповідно, не вводити строгий карантин. Так, якісь люди помруть, але господарське життя збережеться, вважали прихильники цього методу. А в інших штатах була інша позиція, – насамперед треба зберігати людей навіть ціною деградації і руйнування народного господарства. І коли пандемія закінчилася, ті штати, які дбали про людей, дуже легко відновили господарство і промисловість. Люди-то залишилися, вийшли на виробництво і досить швидко все відновили.

А там, де загинули люди, хоча і збереглися виробничі відносини, економічна криза була набагато більш руйнівною, ніж там, де про людей дбали, як про вищу цінність.

Це змусило зараз західну Європу як би махнути рукою на економіку, а насамперед дбати про збереження людей. Я думаю, це правильний вибір.

– Часто читаю, що після пандемії коронавірусу світ уже ніколи не буде колишнім. Згодні?

– Поки ми можемо сказати те, що сказано в цій фразі: світ точно вже не буде таким, як був. Досвід пандемії нам знадобиться, він буде сприйнятий. А як він буде сприйнятий, що зміниться – цього ми поки сказати не можемо. Решта – це будуть наші фантазії і побажання, а не результати аналізу.

І взагалі тут треба бути дуже акуратним. Хіба після іспанки світ став іншим? Ні. Яким він прийшов до Першої світової війни? – націоналізм, національний егоїзм, суперництво і це не змінилося після пандемії. Хоча від іспанки померло в 10 разів більше людей, ніж загинуло на фронтах Першої світової війни. Після іспанки з'явився фашизм, нацизм, комунізм. А через 20 років світ провалився в нову страшнішу світову війну.

А ось після Другої світової війни світ дійсно став іншим. Її досвід уже був сприйнятий некомуністичною частиною світу. Тому виник ЄС, НАТО, план Маршалла.

Все це наводить нас на думку, що світ може буде іншим, а може, і не буде. Все залежить від двох чинників: від глибини ураження, ми її поки не знаємо. І друге – про глибини усвідомлення. Чи знайдеться достатньо мислителів, які усвідомлюють трагедію.

Після Першої світової такі люди були, але вони не стали голосом у суспільстві. Їх не почули. А після Другої світової війни вони були почуті – і філософи, такі як Карл Ясперс, і політики, такі як Моріс Шуман і Конрад Аденауер – і в цьому величезна різниця.

– По суті, світ знову переживає пік кризи, невідомо, в який бік людство рушить далі? Чи в сторону зміцнення, чи руйнування?

– Так, поки невідомо. Вже є люди, які хочуть усе розвалити і кажуть, що єдина Європа не виправдала себе. А може бути навпаки, люди прийдуть ще до більшої інтеграції і взаємодопомоги. Подивимося. Якщо доживемо, то побачимо.

– Людство повинно бути розумним і не допустити розвалу тих структур, які утворилися за останні 75 років.

– Мені б цього дуже хотілося. Я в міру моїх скромних сил намагаюся діяти саме в цьому напрямку. Але об'єктивно кажучи, ми в цьому не можемо бути впевнені.

– Пандемія коронавірусу спровокувала чутки про начебто кінець світу. Мовляв, починає збуватися Святе Письмо.

– Скільки не було катастроф у світі, завжди згадували кінець світу. Коли на Римську імперію в V столітті напали варвари й уклад римського життя був безнадійно зруйнований, імперія впала, життя стало диким, усі думали, що це кінець світу. Але, як бачите, цього не сталося.

Коли в середні століття вирували страшні епідемії, та ж чума, холера – теж усі думали про кінець світу, але він не настав. Не думаю, що і ця трагедія фінальна. Може бути, звичайно. Але, найімовірніше, це черговий етап і черговий привід нам задуматися про наше життя. Це не кінець світу взагалі, а кінець певного світовлаштування. Потім прийде інший, але яким він буде – це вже залежить від нас.

– Нинішнє випробування біологічного походження чи воно надіслане Богом за погану, а часто навіть огидну поведінку людей?

– Це кожен сприймає в міру своєї віри. Віряча людина вважає, що її життя залежить від волі Божої. Мусульмани кажуть "да буде воля Божа" – іншалла. А невірячі вважають, що це чиста біологія. Але взаємодопомога, взаємна жертва потрібні і першим, і другим. Без цього з трагедії не вийти. Віряни будуть згадувати якісь духовні і релігійні моменти, а невірячі говоритимуть, згадуючи Аристотеля, про те, що людина – це тварина суспільна. Дії, вчинені ними, будуть при цьому одні і ті ж.

– Вам не здається, що люди самі знищують цей світ і, може, навіть знищать своїми діями.

– Звичайно, це правда. Всі зелені й екологічні рухи, та й багато політичних, намагаються перешкодити цьому знищенню. Але воно йде, знищується і світ, і людина. Людина – руйнівник, але також вона і творець. Людина – творець і водночас вона знищує всяку творчість. Йде реальна боротьба добра і зла, творення і руйнування, і дуже важливо, на чиєму боці перебуває кожен із нас. Якщо на боці творення – це дуже добре, якщо на стороні руйнування – дуже погано.

Є ще один важливий аспект. Іноді людина творить себе ціною руйнування інших. Егоїзм – це теж руйнування. Ніхто ж не руйнує заради руйнування взагалі. Люди готові знищити півсвіту, щоб їм було добре. Ось це руйнування. А коли людина віддає себе, жертвує собою і навіть руйнує себе заради того, щоб іншим було краще – ось це творення і це перемагає.

Ці два принципи постійно діють у світі – і в сфері природи, і в сфері людських відносин.

– Китай повинен понести відповідальність за поширення вірусу?

– Якщо вони не приховували свідомо те, що у них почалася епідемія, а просто не одразу це зрозуміли через недостатньо якісний контроль за інформацією, коли місцева адміністрація не повідомляла в центр про спалах – то вони не винні. Це трагедія, і в ній ніхто не винен. Ця епідемія почалася в Китаї, а іспанка почалася у США, але нікого ж там не звинуватили за це.

Але якщо Китай приховував свідомо від світу, що у них починається і розгортається епідемія, це вже, звичайно, злочин. Тим більше злочин, якщо цей вірус "утік" з якоїсь біолабораторії в Ухані. Звичайно, і в цьому випадку розмова не про "змову проти людства", а про трагічну помилку, можливо, про злочинну помилку. Але, найімовірніше, вірус цієї пандемії природного походження і народ Китаю – його перша жертва.