Блог | Посмертну нагороду росіянам випишуть ЗСУ

"Завзятіє" Росіяни не встигли "взяти" Соледар, як у них вже почали видавати за це медаль. Така собі копія радянсько-російської "Медалі за Отвагу", але цю офіційну медаль ПВКшнікам дають посмертно, тому вони вигадують свою внутрішню медальну систему.

Отже, після медалі "За взятие Попасной" вони вигадали медаль "За взятие Соледара" - виглядає так само, тому сміливо шукайте 10 відмінностей. Не дуже зрозуміло, кому її видавати, адже ті, що зараз лазять по Соледару це не дуже ті, хто його "брав". У них динамічна ротація. Про ПВК треба взагалі писати окремий пост - там не все так просто.

Але давайте окремо про неймінг медалей. Якщо росіяни визволителі, то чому "взятіє"? В СРСР з цим було дуже складно. Власні міста радянські військові "обороняли", але не всі важливі битви потрапили на медалі.

Наприклад за Харків чи Ржев медалі не давали. Навіть за Київ медалі не давали, а саму медаль за Київ заснували тільки через 20 років після події (в дужках рік заснування):

- За оборону Ленинграда (1942)

- За оборону Одессы (1942)

- За оборону Севастополя (1942)

- За оборону Сталинграда (1942)

- За оборону Москвы (1944)

- За оборону Кавказа (1944)

- За оборону Советского Заполярья (1944)

- За оборону Киева (1961! так, тільки через 20 років після "оборони")

Тобто, якщо росіяни не загарбники, то вони повинні могли б називати своїм медалі на радянський манер "оборонними", бо українську владу вони не визнають, а отже формально все, що вони втрачають на полі боя, вони "обороняють". За "взятіє" давали медалі, коли брали штурмом іноземні столиці чи важливі міста Третього Рейху.

Але Радянський Союз робив такі імена тільки для іноземних міст. За "визволення" чи "взятіє" власниих міст СРСР медалі не робив - не було ніяких "За взятіє Мінська" чи "За взятіє Сталінграда".

А "взятієм" займались у таких містах:

- За взятие Будапешта (1945)

- За взятие Кёнигсберга (1945)

- За взятие Вены (1945)

- За взятие Берлина (1945)

Зі столицями Східної Європи все було дещо складніше. Частину з них "звільняли":

- За освобождение Белграда (1945)

- За освобождение Варшавы (1945)

- За освобождение Праги (1945)

В принципі росіяни могли б назвати свої медалі на "звільняльний" манер. Але з "завзяттям" обрали отаке недолуге рішення. Війна закінчиться, а кількість медалей у росіян зросте в рази.

Вже зараз можна починати штампувати "За оборону Херсона" (місто втратили), "За повітряну оборону Енгельса" (поки що двох ступенів, медаль з відкритою датою), "За повітряну оборону Воронежа", нагрудний знач "За Бєлгород не чокаясь", "За мобілізацію", "За часткову мобілізацію", "За порятунок від Хімарса", "За біг від Мавіка" та інші.

Ще більше значків будуть робити численні негромадські спілки ветеранів офіційних та не дуже органів, які по типу російського казачества по колу будуть видавати один одному хрести та ордени.

Але найважливішу нагороду (посмертно) росіянам випише українська армія. ЗСУ поставить на Росії хрест.