План звільнення Криму засекречений, але дещо розповісти можна — заступник міністра

16 березня 2019 року – п'ята річниця проведення незаконного референдуму про "приєднання" українського півострова Крим до Росії, результати якого не визнала жодна цивілізована країна світу. З часу анексії півострова Російською Федерацією українська влада на всіх міжнародних майданчиках чітко висловлює свою позицію про те, що Крим — це Україна.

Але через п'ять років українці все частіше запитують, а яким чином ми збираємося повертати Крим? Що для цього робиться? Чи є якийсь план?

Про це OBOZREVATEL поговорив із першим заступником міністра з питань тимчасово окупованих територій Юсуфом Куркчі у першій частині нашого інтерв'ю.

Читайте: "Росія збуджена галюцинаціями": Навальний пояснив, навіщо Путін захопив Крим

— Під час спілкування з деякими кримчанами часто виникало питання, а чи існує в української влади концепція про повернення Криму? Щодо Донбасу є переговори у мінському і нормандському форматі, це все на поверхні, а щодо Криму ні.

— Є речі, які не можна викидати в публічний простір. Ці речі обмежені певними рамками, які пов'язані з національною безпекою.

Насправді, коли я говорю з журналістами, я завжди питаю, чи знали вони про плани щодо захоплення Криму? Розумієте, так? Це зараз ми можемо здогадуватися, що підготовка проходила набагато раніше, і що Харківські угоди і закон "про мови" — це були кроки, які впливали на єдність всередині країни і розділяли людей за різними ознаками.

Тому публічного обговорення якоїсь концепції, яка покроково розповідатиме, як ми будемо діяти щодо Криму у січні цього року, або в лютому наступного, ніде не буде.

Читайте: "25 років анексії": Росія зажадала від України компенсації за Крим

Що можна сказати загалом, так це те, що схема включатиме в себе перехідний період, після якого адміністративні і правоохоронні органи переберуть на себе всі функції і відновлять на півострові юрисдикцію України. На це потрібен певний час. Наприклад, якщо до окупації у Криму налічувалося близько 12 тис. працівників правоохоронних органів, то сьогодні, за нашими даними, це понад 20 тис. осіб. Тобто для того, щоб забезпечити лише одну правоохоронну функцію після деокупації Криму, нам потрібна буде поліція у складі від 12 до 15 тис. осіб.

Ті правоохоронці, які зрадили присязі Україні і працюють в поліції Росії, не зможуть працювати в українській поліції, а отже нам треба мати в резерві нових людей. І те, що стосується роботи з резервом, її, можна сказати, ще немає. Але не можна сказати, що її неможливо підготувати за півроку-рік за принципом тимчасового командування, поки готуватиметься персонал. І це тільки поліція, а ще є інші держструктури.

— Гаразд, для відновлення юрисдикції у Криму потрібен буде певний час, а що робити з людьми, адже на території України є такі, які вважають кримчан зрадниками, що вийшли на незаконний референдум і голосували за приєднання до Росії?

Читайте: "Деокупація розпочалася!" З'явилася переможна інформація з Криму

— Ви знаєте — це дурниця, і я можу це аргументувати. Голосування на організованому Кремлем так званому "референдумі" про приєднання Криму до Росії проводилося під тиском. Сам референдум проводився у дуже стислі терміни, бо треба було зберегти цей ефект нав'язаного кримчанам страху, що після Майдану у Криму приїдуть націоналісти наводити лад.

Вони намалювали результат у 90%, але за нашими даними явка була не більше 34%, і це при тому, що з Кубані завозилися автобуси з росіянами, і ці автобуси їхали по містах і дільницях, голосували і їхали далі. Тобто вони фактично проїхали від Керчі до Севастополя, і паспорт у них ніхто не питав. Були факти, коли хтось із київських блогерів за один день проголосував у 3-4 місцях. Навіть після цього всього вони набрали лише 34%.

Потім включилися різноманітні мотиваційні механізми, коли придумали ці одноразові виплати держслужбовцям і працівникам соціальної сфери, які дорівнювали сумі піврічної зарплати. Ці суми для РФ незначні, тим більше що навантаження вона кинула на регіональні бюджети: кожен з федеральних округів взяв шефство над певним районом, як казали.

Читайте: Світ відвернувся: майже половина росіян усвідомила наслідки окупації Криму

І ось коли ця "шефська" комісія приїздила з'ясовувати потреби того чи іншого району, вони не могли собі уявити, що потраплять в іншу реальність. В одній з лікарень просили томограф, а вони дивувалися, бо у них томограф один на округ, а у Криму їх три. У школі просили додаткове обладнання та ремонт у туалетах, вони знову дивувалися, бо у них у віддалених районах шкільні туалети взагалі на вулиці стоять.

І далі ми моніторимо наступні вибори: місцеві, президентські чи парламентські, і ми можемо впевнено говорити, що практично половина Криму на ці вибори не ходить, і це не тільки кримські татари. Це такий умовний протест.

Тому говорити, що багато хто перейшов, це дуже умовне позначення якоїсь кількості людей. Насправді багато хто не сприймає ту ситуацію, яка є у Криму, вони не сприймають, бо вони звикли жити у вільній Україні, за зовсім іншими законами і відносинами у суспільстві.

Читайте: "Цинічно зрадили!" Стрєлков розповів, як його заманювали до Криму

— Вони можуть протестувати проти місцевої влади, навіть проти Путіна, але чи протестують вони проти того, що перебувають у складі Росії?

— За всі ці роки, які Міністерство реалізує свою функцію, кількість перетинів з окупованої території на контрольовану територію не змінюється. Та кількість людей, які перетинають адміністративний кордон, свідчить про те, що у них поки зберігається необхідність зв'язку з материнською державою, і ці зв'язки між громадянином і державою формалізуються через документи: хтось їде фото в паспорт вклеїти, хтось цей самий паспорт оформити, або свідоцтво про народження, або про смерть, і це основна група, що перетинає кордон.

Друга група їде по медичні послуги, третя здобути освіту, і тільки четверта їде провідати близьких і родичів.

І це сигнал для нас, як для держави, що цей зв'язок треба підтримувати. І якраз ідеєю нашого Міністерства було наблизити держпослуги безпосередньо до кордону.

Читайте: Янукович міг знати! В окупації Криму відзначили важливий нюанс

Зараз жителю Криму для оформлення різного роду документів необхідно їхати до найближчого українського обласного центру — Херсону. Якщо взяти загалом час у дорозі, наприклад, від Сімферополя до Херсона через два кордони і назад — це 11 годин, людина практично добу втрачає.

Наше завдання розвинути інфраструктуру поблизу кордону з анексованою територією так, щоб людина за кілька годин могла приїхати і отримати всі необхідні документи. Для цього на місці треба побудувати ЦНАП із найширшим спектром послуг, починаючи від адміністративних і закінчуючи банківськими. Але крім ЦНАП на кордоні треба організувати автостанцію, звідки люди змогли б діставатися до найближчих залізничних вокзалів або аеропортів. Щоб, виїжджаючи на материкову частину України, кримчани знали, що чітко за розкладом вони сядуть у чистий автобус, будуть застраховані і з комфортом доїдуть до пункту призначення.

Два з половиною мільйони людей, які мігрують з року в рік, витрачають гроші на нелегальних перевізників, бо легальних немає. Найбільш грубі підрахунки свідчать, що обсяг нелегальних перевезень з Криму на материк становить на рік близько $100 млн. Тобто ми маємо тіньового гравця, який зацікавлений у збереженні цієї $100 млн. прибутку, і нам це треба подолати.

Читайте: Крим — Україна: у США схвалили історичний закон про окупацію Росії

Звичайно, є труднощі на шляху реалізації цих ідей, але це одна з наших цілей, до якої ми крок за кроком рухаємося.

— Ще одним елементом боротьби за уми кримчан є українська пропаганда. Відомо, що на кордоні з Кримом встановлюються телевізійні вежі, щоби транслювати українські телеканали на окуповану територію, але чи достатньо цього?

— Знаєте, вишки — це не проблема. Я сам у Криму жив у селі, і там аналоговий сигнал не був стійкий для прийому всіх тих програм, які були для мене необхідні. Тому всі встановлювали супутникові антени, які давали доступ до всіх телеканалів.

У великих містах було розвинене кабельне ТБ, де висока щільність забудови — це було розвинено і комерційно цікаво. Тому сьогодні людина, яка сидить на окупованій території, не отримає з аналогової антени сигнал українського контенту, але маючи свій супутник, вона може дивитися що завгодно.

Читайте: "Шматок аеропорту відпав": мережа висміяла нову НП у Криму

Інша річ — що вона бачить? Прогноз погоди? Коли ти вмикаєш свій улюблений новинний телеканал, де ти хочеш почути новини про свою країну і бачиш, як щодня, що місяця про Крим там згадують лише у прогнозі погоди. Ось візьмемо Донбас: там стріляють, є втрати, ведеться якась гуманітарна робота, переговори у мінському форматі, робота міжнародних спостерігачів, там купа інформаційних приводів. А невже таких приводів немає у Криму?

І велика кількість людей, які не полізуть в інтернет шукати новини, а просто ввечері після роботи сядуть і увімкнуть телевізор, що вони бачать? Що у Феодосії температура +11 градусів. Але це не проблема, так було в минулому році і буде в наступному.

— Чому про Крим призабули?

— Не будемо говорити про те, що забули. До чого я це все веду? До того, що ця вся ситуація призводить до такої похідної, а похідна сьогодні — це програми наших кандидатів у президенти. Ми дивуємося, ой який поганий кандидат, який не озвучив тему Криму, але програми кандидатів розписані під певні групи електорату, з якими вони працюють.

Читайте: Пішов проти Путіна? Ватажок Криму проколовся з "референдумом"

Ми ж розуміємо, що ці кандидати усвідомлюють, що президентами вони ніколи не будуть обрані — це їхня спроба попрацювати на свою парламентську кампанію в майбутньому. Вони чітко знають свій електорат, їх вивчають соціологічними методами, і коли електорат каже, що питання Криму на 25-26 місці, то зрозуміло, що у свою програму цей кандидат включатиме тільки ті питання, які стоять у першій п'ятірці або десятці.

Коли ми не приділяємо якійсь проблемі достатньої уваги, виходить, що ця тема випадає з пріоритетів. Кому це вигідно? Зрозуміло, що людям, зацікавленим у тому, щоб питання Криму було закрите для нас, і ми цю парадигму виконуємо у себе на території.

І це вже стає одним з елементів пропаганди на анексованому півострові, де місцева "влада" розповідає, що Україна забула про Крим, що у неї інші проблеми. І вже зараз прикордонна служба ФСБ приймає рішення про розробку механізму контролю, як часто та чи інша людина з окупованої території їздить на материк, вони пов'язують такі заходи з підвищенням безпеки.

Читайте: Депутат Франції похвалив Росію за захоплення Криму і нарвався на жорстку відповідь

Також зовсім нещодавно так званий "глава" Держради Криму Володимир Константинов заявляє, що пора зняти рожеві окуляри і припинити їздити в Україну за паспортами — це друге. І третє — нещодавно до російської Держдуми був поданий законопроект, яким пропонується відстежити, хто з чиновників в окупованому Криму зберіг український паспорт. Окупаційна влада почала розуміти, як важливо розірвати цей зв'язок з материковою Україною, і думає, як це можна притиснути. А ми не думаємо. А яким хорошим новинним приводом було б заявити, що: "Україна готова, і на материковій частині ви отримаєте все, що вам потрібно"?

— Які джерела ви використовуєте для отримання інформації з Криму?

— Ми намагаємося моніторити всі відкриті джерела — це і сайти офіційних органів, це і преса, і Telegram-канали. Досить системно займатися цим, щоб побачити якісь тенденції. Але потрібно не тільки заголовки читати, в це потрібно вникати і розуміти, що якийсь політик чи блогер подасть загальну інформацію, а вузький фахівець вже надасть детальнішу інформацію.

— Часто у ЗМІ можна побачити новини про погіршення екологічної ситуації у Криму, відома проблема з відсутністю води для зрошення земель і посухами. Чи вдається Міністерству моніторити цю ситуацію?

Читайте: Нова екологічна катастрофа? У Криму сталася "хімічна" НП

— Це один із пріоритетних напрямків. Так, ми не можемо отримувати свіжу інформацію з окупованої території, але сьогодні достатньо механізмів, якими за бажанні можна було б моделювати, маючи навіть ту кількість інструментів моніторингу, яка є зараз.

У нас є дані про якість ґрунту аж до 2014 року, і це наша відправна точка. Моніторячи кількість опадів, ми можемо прораховувати, як цей ґрунт буде змінюватися. Ці програми є, але ми не можемо бути фахівцями в усьому.

Те, що стосується води, то цю проблему у Криму вирішити можна. Будь-яку проблему вирішити можна, якщо покласти на терези те, що у тебе в пріоритеті. Якщо у тебе в пріоритеті забезпечення Криму якісною питною водою, для цього води на півострові досить. Так, ця вода буде дорожчою, але ця вода буде гарної якості, на глибині 500-1000 метрів ця вода є.

Читайте: Крим без води: окупантам напророкували серйозні проблеми

Інша річ, коли окупаційна влада намагається зберегти всі ті виробничі потужності, які так чи інакше давали прибуток до бюджету. Для того, щоб їх зберегти, потрібна велика кількість води, якої до окупації було вдосталь.

Сьогодні, якщо говорити про сільське господарство, то північний Крим практично позбавлений сільськогосподарського потенціалу, бо зрошувані землі, які живилися з Північно-Кримського каналу, їх просто немає. Виробництво рису знищене, хоча якість рису була кращою в якісному вираженні, ніж по всій території СНД, якщо не брати середню Азію, де сонця побільше.

Тому, якщо ти хочеш напоїти людей, то вода у тебе є. Але діставати цю найдорожчу воду на тих глибинах, викачувати її і пускати у виробництво, зрозуміло, що ти будеш максимально знижувати ціну цієї води, бо собівартість продукції, того ж заводу "Титан", повинна відповідати світовій, а платити за воду з таких глибин в такому обсязі жоден виробник не буде. А технології заводу вимагають великої кількості води, там кожен технологічний процес зациклений на тому, що кожен проміжний продукт цього технологічного ланцюжка промивається і там потрібна чиста вода.

Читайте: "Це середньовіччя": у Криму забили на сполох через проблеми з банками

Деградація ґрунтів та відсутність води призвели до відсутності робочих місць, але люди ж не можуть разом взяти і переїхати кудись, вони мігруватимуть у бік півдня, де є робочі місця, школи та інша інфраструктура. Бо відсутність робочих місць по ланцюжку валить всю соціальну сферу. Тільки пенсіонери залишатимуться в цьому північному Криму, які зорієнтовані, скажімо так, на доживання свого віку. Ці внутрішні міграційні процеси теж треба вивчати.

— Півострів починає вимирати?

— Знаєте, зараз у Криму все крутиться навколо нової траси Таврида, яка стала таким собі Нілом. Окупанти вбили курортну сферу у Криму, і люди, які раніше заробляли влітку на туристах, а решту часу жили на ці гроші, тепер позбавлені цього заробітку і повинні мігрувати на північ, до цієї трасі. Ось це своєрідний Ніл, навколо якого щось розвиватиметься. Більше там нічого не створюється, що мало б на меті забезпечити людей роботою, тому сьогодні відсутність бажання окупаційної влади забезпечити спочатку людей доводить те, що окупація Криму відбулася не для захисту російського населення від когось, а для створення військової бази, яка сьогодні дуже сильно нашпигована сучасною зброєю.