Пішов на фронт добровольцем: у Чернігові попрощалися з батьком чотирьох дітей, який загинув у боях за Україну. Фото
У Чернігові провели в останню земну дорогу 43-річного воїна В’ячеслава Анопрієнка, який загинув на Донеччині. Багатодітний батько з перших днів війни хотів піти до лав ЗСУ, але зміг приєднатися лише цьогоріч у березні, служив у 88-му батальйоні морської піхоти.
Вдома свого захисника не дочекалися дружина і четверо їхніх діток. Історію військовослужбовця розповіло видання "Суспільне. Чернігів" (щоб переглянути фото й відео, доскрольте новину до кінця).
Тітка загиблого Наталія Губко зазначила, що В’ячеслав хотів піти служити ще на початку повномасштабного вторгнення військ РФ.
"Як тільки почалася війна, він пішов до військкомату. Його не взяли, сказали: "В тебе четверо дітей, ми таких не беремо", – пояснила вона.
Дружина Наталія зізналася: чоловіка весь час не полишали думки про те, що він потрібен на фронті. На службі вже був його молодший брат. В’ячеслав говорив, що він просто не може сидіти вдома.
"Наташо, ти розумієш, що там хлопці без ротації?" – "Розумію". – "Наташо, ти розумієш, що їм треба допомога?" – "Розумію". – "Наташо, ну ти розумієш, що якщо не я, то хто?" Кажу: "Розумію. Славо, а як ми?" – "Ти сильна, ти впораєшся". Оце були його слова", – пригадала жінка.
З її слів, останньою краплею для чоловіка стали кадри розстрілу окупантами українського Героя Олександра Мацієвського. У березні 2023 року В’ячеслав Анопрієнко таки пішов добровольцем служити.
"Прокидаємося одного ранку, я складаю їжу, сама йду на роботу і Слава теж. Сідаємо в маршрутку, їдемо. Рюкзак він бере на плечі, я їду далі, а він виходить на військкоматі. Ось так і пішов", – розповіла Наталія.
Військовослужбовець потрапив до лав 88-го окремого батальйону морської піхоти. З дружиною щодня був на зв’язку. Востаннє вони говорили вранці 13 червня. А вже ввечері В’ячеслав більше не написав і не подзвонив. Він загинув під час виконання бойового завдання в районі Старомайорського на Донеччині.
Наталія не знала, як про смерть батька сказати чотирьом їхнім дітям.
"Я боялась, чесно, не знала, як сказати. Спочатку Максиму сказала. Він не плакав, може, просто не усвідомлював. Тримався, а потім заходжу до нього в кімнату, а він лежить і реве в подушку. Ну а дівчата вищали: "Мамочко, ні! Мамочко, цього не може бути!" – зазначила жінка.
Рідні й знайомі згадують В’ячеслава Анопрієнка як доброго, чуйного чоловіка, який любив свою родину, батьків. Воїна провели в останню путь у Катерининській церкві, а поховали на кладовищі в Ялівщині.
Дружина В’ячеслава каже: слова чоловіка, щоб вона була сильною, з нею тепер назавжди:"Так, я сильна. Я сильна, бо мені підіймати тепер чотирьох дітей. В мене немає просто іншого вибору. Але його дуже не вистачає. Він завжди буде з нами. Тепер пусто, якось так".
Як повідомляв OBOZREVATEL, у Львові попрощалися з воїном ЗСУ Ігорем Дашком, який підірвав себе гранатою, щоб не потрапити в полон. Останніми словами Героя були "Слава Україні!"
Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та Viber. Не ведіться на фейки!