Одеситка викрала з російського полону тяжко пораненого чоловіка: неймовірна історія спасіння

Одеситка Людмила Белінська отримала звістку, що її чоловік-військовий загинув у боях з окупантами, однак за десять днів дізналася, що він живий і перебуває у полоні. Відважна жінка провела справжню "спецоперацію" і викрала коханого з російського полону в тоді ще окупованому Херсоні.

Нині Руслан Белінський відновлюється після тяжких поранень – заради дружини і двох улюблених донечок. Неймовірну історію порятунку розповіли журналісти ТСН.

Людмила Белінська пригадує, як їй зателефонували і сказали, що її чоловік Руслан загинув у бою під Херсоном.

"Ваш чоловік – герой, він загинув, привеземо за день-два. Я кажу: це точно він? Так! Три свідки, які бачили, як пробило голову наскрізь, не виживають люди після такого поранення", – пригадує вона ту страшну розмову.

Тоді, пояснили їй, витягти тіло Руслана не могли через щільні ворожі обстріли, однак побратими спробують забрати його, щойно це вдасться. І порадили готуватися до похорону.

Однак Руслан, як дізналася згодом Людмила, не загинув. Коли їй сповіщали про його смерть, поранений у голову воїн лежав в окопі біля села Олександрівка на Херсонщині.

"Мене відтягнули в окоп, щоб мене не переїхала техніка. В окопі я лежав три дні", – пригадує чоловік.

Там його й знайшли місцеві жителі, які після того, як стихли бої, обходили окопи у пошуках поранених захисників.

"Вони почули, що я хриплю, і мене дістали. Мене поїли яйцями і молоком", – розповів Руслан.

Воїна жителі Олександрівки деякий час ховали в господарській будівлі. Але йому стрімко гіршало, він періодично непритомнів через рану в голові. Тож місцеві чоловіки вирішили відвезти його до лікарні. Однак дорогою їх перепинили окупанти.

Виявивши в автівці українського воїна, загарбники забрали його й відвезли в СІЗО. Звідти переправили до лікарні в Херсон. Там Руслана допитував російський капітан.

"Він мені пропонував перейти на їхній бік, я вибрав полон", – розповів воїн.

До палати Руслана загарбники приставили конвой. Коли ж йому провели операцію, охорону дещо послабили, переконавшись, що Руслан не втече: через ураження мозку він не міг звестися на ноги.

Херсонські нейрохірурги під час операції почистили рану і видалили частину черепа.

"Через те, що я 10 днів пролежав без медичної допомоги, пішла гематома, загноєння, довелося видаляти частини кістки, тому такі проблеми", – розповів Руслан.

У лікарні він згадав номер телефону дружини. Завдяки цьому через десять днів після звістки про загибель чоловіка Людмила від херсонських лікарів дізналася, що він живий, але перебуває у тяжкому стані.

Людмила пригадує, що постійно була на зв'язку з лікарем у Херсоні. Знала, що ситуація у місті погіршується, що виїхати з окупованої території чи заїхати туди стає все складніше, а з медикаментами почалися перебої. Коли ж після російського псевдореферендуму у вересні в захопленому облцентрі відключили український зв'язок, Людмила зважилася їхати до Херсона.

Вона пригадує, що найбільшою проблемою для неї тоді були пошуки перевізника. Потрібна була людина, яка не лише знає місцевість, а й погодиться через десятки блокпостів перевести важкопораненого українського військового. І зрештою Людмила таку людину знайшла.

Людмила змогла попередити Руслана, що їде – і він не знаходив собі місця від тривоги упродовж днів очікування.

"Немає і немає, я не знаю, що думати, і тут відкриваються двері. У мене сльози на очах, я плакав", – пригадує Руслан момент зустрічі.

Людмила наголошує, що не змогла би врятувати коханого, якби не відчайдушність херсонських лікарів. Вони тримали з нею зв'язок і виписали довідку, що Руслан травмувався внаслідок аварії, а не на полі бою.

"Зробили дві виписки – одна для наших і одна для росіян, що це ДТП", – розповіла жінка.

Щоб вийти з лікарні, Руслан та Людмила чітко дотримувалися порад небайдужих херсонців. Біля чорного ходу їх чекала автівка, а за кермом машини був чоловік місцевої масажистки, яка приходила до Руслана в лікарню. Неабияк ризикуючи, він довіз подружжя до поромної переправи, де на них чекали українські перевізники. Далі були десятки російських блокпостів, де доводилося показувати довідку про ДТП. На щастя, окупанти не переймалися її ретельною перевіркою.

Те, що все вдалося, Людмила зрозуміла на першому блокпосту українських воїнів. Додому вони повернулися 13 вересня, у День народження Руслана.

Нині Руслан з дружиною щодня їздить до реабілітаційного центру. Вже є прогрес: чоловік, який після порятунку не міг навіть за допомогою інших ступити й кроку, нині поволі пересувається сам, спираючись на ходунки.

"Я був у паніці, мені було тяжко змиритися, що я безпомічний", – розповідає чоловік.

Руслан продовжує наполегливо тренуватися. У нього через пошкодження мозку порушена моторика рухів. Але м'язам дають щоденне навантаження, аби мозок згодом згадав, як посилати правильні імпульси кінцівкам.

"Організм буде використовувати резерви, і здорові ділянки мозку візьмуть на себе функцію пошкоджених. Нейропластичність – це дуже складний процес", – зазначили в реабілітаційному центрі.

Чоловік прагне для початку хоча б навчитися самостійно пересуватись у квартирі.

"Я для цього все роблю, я тренуюся. Перший крок дає мені надію на майбутнє, що я зможу ходити", – переконує Руслан.

І він неодмінно досягне своєї мети і стане на ноги – заради коханої та двох донечок.

Нагадаємо, нещодавно стало відомо, як під Бахмутом врятували українського військового з полону окупантів. Олексій Гордєєв провів 42 доби у підвалі без води та їжі.

У захисника були кульові поранення та осколки в стегні та спині. Він харчувався крихтами, пив із калюжі. За час, проведений у підвалі, військовий схуд із 80 до 42 кг.

У підвалі воїна знайшов його друг, доброволець із Нової Зеландії, який давно вважав Олексія загиблим.

У березні цей доброволець загинув під Бахмутом.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!