Зеленського зустріли оплесками на прощанні із Папою Римським. Відео
Президент України разом із першою леді стояв у першому ряду поруч із Дональдом Трампом
Сьогодні були обстріляні українські прикордонники в районі с. Герасимовка на Луганщині. Обстріл відбувся з російської території.
Фактично сталась провокація за межами лінії зіткнення. І для багатьох порушилось питання – це є сигналом того, що Росія готується до повноцінної війни з Україною, а провокації на кордоні – це спроба перекласти на нашу державу відповідальність за початок цієї війни.
По-перше, не можна судити по одному випадку. Лише протягом першого року війни - 2014 році кількість злочинів з використанням зброї на території Ростовської області зросли на 40%. І це – лише офіційна статистика. Насилля має здатність до дифузії – розповсюдження від точки концентрації. І це розповсюдження відбувається не лише у напрямку Києва. Але й у напрямку Москви. Відлуння війни - дезертири, мобілізовані російські добровольці, нелегальна зброя осідають у військовому прикордонні. Тому перший варіант – випадковість. Нелегальна зброя у руках нелегалів має тенденцію стріляти.
По-друге, "рука ОРДЛО". Останнім часом Путін загрався у миротворчість так, що "керівництво" псевдореспублік відчуває, що їх зливають. Тому і "замахи на міністра оборони" і різке загострення з учора на лінії зіткнення. Навряд чи вони можуть щось вирішувати, але "посприяти" тому, щоб зі стрілецької зброї були обстріляні українські прикордонники вони можуть. Тобто друга версія – це спроби через пролонгацію війни утриматись на своїх посадах. І, до речі, зацікавлені у цьому не лише Захарченко-Пасічник, але й кремлівські куратори, які відчувають як можуть скоротитись фінансові потоки на республіки і відкати з них.
Читайте: Фейковий замах на фейкового міністра фейкової республіки. Версії
По-третє, "рука Москви". Так, не виключено, що в межах виборчої кампанії Путіна передбачено чергову швидку переможну війну. Але проблема у тому, що ЗСУ уже не ті, що в 2014 році і швидкої окупації не те що України, але і решти Донбасу не вийде – про це розуміють у Кремлі. Більше того, сьогодні піднімає голову "п’ята колона" в Києві. То Голодомор не геноцид, то росіян на Донбасі немає. А враховуючи це, Росія все ще сподівається на внутрішню окупацію України – через прихід до влади проросійських сил.
Але разом з тим, ризик швидкої війни залишається. Щонайменше, наступні півтора місяці. І залежатиме не від того, чи будуть провокації, а від того, яку підтримку Путіна покажуть останні соцопитування росіян.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...
Підписуйся на наш Telegram. Отримуй тільки найважливіше!
Президент України разом із першою леді стояв у першому ряду поруч із Дональдом Трампом
Президент США переконаний, що на цій війні гине занадто багато людей
Похорон пройшов за новими правилами, які понтифік затвердив ще за життя
Очевидно, що це рішення – знак особливої поваги до Зеленського та підтримки України у час війни