"Обіцяли справедливе покарання – і де воно?": бабуся вбитого п'яними копами Кирила Тлявова має намір боротися до кінця

Після того як суд у Переяславі Київської області виніс надто м'який вирок чотирьом обвинуваченим у смерті 5-річного Кирила Тлявова, сім'я загиблої дитини готується до апеляції. Рідні не можуть прийти до тями після шоку, який зазнали в залі суду після оголошення несправедливого вироку. Але не втрачають надію, що справедливість вдасться відновити. Інакше жодного правосуддя в Україні просто не існує.

Докладніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

П'яні копи стріляли по баночках

31 травня 2019 року у місті Переяслав (тоді ще Переяслав-Хмельницький) Київської області двоє поліцейських Іван Приходько та Володимир Петровець, а також їхній друг Дмитро Кривошей святкували закінчення 9 класу сина Петровця Станіслава.

Усі випивали, а потім вирішили постріляти по баночках просто поряд із приватним будинком Петровця. П'яна компанія навіть не помітила, що одна з куль поранила в голову 5-річного хлопчика Кирила Тлявова, який із братом та іншими дітьми грав на вулиці неподалік від дачі копа.

Компанія продовжувала розважатися, коли маленького хлопчика непритомним везли до місцевої лікарні, де лікарі одразу навіть не могли зрозуміти, що в голові у дитини застрягла куля. Потім Кирила доправили до Київського міського центру нейрохірургії, де хірурги намагалися його врятувати.

У невеликому холі перед реанімацією зібралася вся родина дитини: бабуся, тато з мамою, дядько, дідусь. Усі плакали та сподівалися на диво. Проте 3 червня приблизно о 17:45 дитина померла.

Винних у смерті дитини виправдали

Коли стало відомо, що вбивцями можуть бути п'яні копи, то тоді новоспечений президент Володимир Зеленський написав у себе у Facebook: "Я – як президент, як батько – хочу запевнити, що зроблю все, щоб винних було покарано справедливо. Жодного пом'якшення, ніякої спроби зам'яти справу. Ця трагедія має стати уроком".

На неупередженому розслідуванні та покаранні поліцейських наполягав і тодішній глава МВС Арсен Аваков. Він же говорив про те, що двоє поліцейських – Приходько та Петровець – не пройшли переатестацію свого часу та були звільнені. Але через суд змогли поновитися.

З того часу в Україні змінилися два міністри внутрішніх справ, зараз МВС керує вже третій.

А 25 травня, практично у четверті роковини смерті Кирила, Переяславський суд виніс рішення: Івана Приходька, чий постріл вважали смертельним, засудили до 4 років позбавлення волі за статтею про неумисне вбивство. 3,5 роки Приходько вже провів у СІЗО, зараз перебуває під домашнім арештом. Пів року, що залишилися, він зможе досидіти тільки після того, як вирок набуде законної сили. Також він має виплатити сім'ї хлопчика 1 млн грн, а також 235 тис. грн компенсації на користь держави.

Володимира Петровця засудили на умовний термін два роки за зберігання патронів. А Петровця-молодшого та Кривошея зовсім виправдали.

Боротьба за онука забрала здоров'я

Бабуся загиблого Кирила Тлявова 55-річна Олександра Миколаївна розплакалася в залі суду. "Сказати, що ми шоковані, – це нічого не сказати. Ми не очікували, що суддя винесе такий несправедливий вирок. Я не знаю, хто в цьому винен", – каже жінка.

Чотирирічна боротьба за справедливе покарання винуватців у смерті онука забрала у неї здоров'я. Ще досить молода жінка змушена пересуватись за допомогою двох паличок, у неї розвинувся цукровий діабет, постійно підвищується тиск.

Будь-який спогад про Кирила викликає у неї сльози.

Олександра Миколаївна згадує все сказане тоді чотири роки тому президентом. Про справедливе покарання винних. Про обіцянки влади та голови МВС.

"І де все це тепер? Така гучна справа, а що з того? Обіцяли справедливе покарання і де воно?" – запитує жінка.

Як зливали справу про вбивство дитини

Із самого початку, практично відразу після вбивства, справу Кирила Тлявова почали зливати. Поки лікарі боролися за життя хлопчика, хтось із поліції (саме їм надійшло повідомлення про кульове поранення дитини і саме вони виїхали на місце та визначили, звідки стріляли) попередив близьких поліцейських про те, що трапилося.

Поки до початку четвертої ранку 1 червня правоохоронці розшукували Петровця та Приходька (хоча чого шукати, все місто знало, де пиячили поліцейські), хтось встиг сховати один із головних доказів злочину – рушницю. Причому сховати професійно, щоб не знайшли. Адже насамперед шукатиме поліція у найближчій водоймі, в будинку, навколо ділянки.

За чотири роки зброї так і не знайшли. З дна водойми навіть дістали рушницю, з якої 10 років тому вбили людину. А ось знаряддя вбивства дитини не знайшли.

І головне – ніхто так і не взяв у підозрюваних кров на аналіз на алкоголь. Хоча всі казали, що вони були п'яні як ніч.

"Коли їх затримали, Петровець-старший спав на задньому сидінні автомобіля, а за кермом сидів п'яний Приходько. Але вони відмовилися від проходження аналізу на алкоголь. І примусово ніхто цього не зробив", – каже бабуся хлопчика.

Тоді в рідній для підозрюваних поліцейській дільниці заявили, що були вихідні, тому не пішли до суду по дозвіл на примусові аналізи. Але ж усі правоохоронці чудово знають, що для таких випадків у суді завжди є черговий суддя.

ДБР взяло справу під свій контроль лише 1 червня, але й там зразки крові ніхто не взяв.

"Потім експерти говорили мені, що у світі немає таких аналізів, які могли б показати, коли людина випила. Чи то до того, як взяти в руки рушницю, чи то вже ввечері. На кожен організм алкоголь діє по-своєму", – розповідає Олександра Миколаївна.

Ще одна "дрібниця": у суді з'ясувалося, що у справі немає даних про зріст головного обвинуваченого Івана Приходька. А на цьому ґрунтувалася експертиза. Від цих даних залежали результати того, хто вбив дитину.

"Друга експертиза тривала півтора року. Не було даних про зріст Приходька. Людина перебувала в СІЗО, не може бути такого, щоб там його не зважили і не виміряли зріст. Але в справі цих цифр не виявилося. Потім почалася війна і експерти були зайняті іншими злочинами", – каже Олександра Миколаївна.

З експертизами взагалі була плутанина. Перша показала, що куля зрикошетила і влучила в голову хлопчику. Друга – що це був прямий постріл.

Справа затягувалася через карантин, потім через війну.

На суді ніхто з обвинувачених, крім Приходька, свідчення не давав. На це звернув увагу і сам суддя, який сказав, що, крім свідчень, є ще докази та експертизи. Але Петровець-старший та його син, а також Кривошей, судячи з усього, були впевнені в тому, що таким чином вони у в'язницю не сядуть. Так і сталося.

За час судового розгляду Станіслав Петровець встиг закінчити військовий ліцей, вступив до переяславського вишу. Тепер він студент.

"На суді вони поводилися так: Петровець-молодший дрімав, підперши голову, Кривошей грав у телефоні, Петровець-старший теж щось дивився в телефоні. Їм було все одно", – каже бабуся.

Батько загиблого Кирила та його брат на другий день після початку російського вторгнення вирушили до військкомату, а потім на фронт. Зараз тато хлопчика лікується – війна, ночівлі в наметах і на землі далися взнаки, йому провели операцію на нозі, очікується ще одна. Тому на вироку винним у смерті його сина він був присутнім.

Мама Кирила зараз займається старшим братом, що теж навчається на військового. І маленькою сестричкою Кирила, яка з'явилася на світ через рік після його загибелі.

Сім'я не виїхала за кордон після 24 лютого, бо бабуся не хотіла залишати боротьбу за покарання вбивць.

"У нас зараз залишилася маленька надія на апеляцію. Що все ж справедливість переможе, і вони понесуть покарання. Інакше я не знаю, заради чого мої сини зараз воюють на фронті", – підбиває підсумок Олександра Миколаївна.

Ми продовжимо стежити за історією боротьби рідних загиблого від рук п'яних поліцейських маленького хлопчика з Переяслава Кирила Тлявова.