Блог | "Нелегал" з українського підпілля, або З поверненням, Святий Миколаю!

В моєму дитинстві святий Миколай був нелегалом. Він ховався не лише від малюків, яким приносив подарунки, але й від дорослих, які боролися з релігією і націоналізмом. Офіційним його замінником був Дід Мороз, підсилений для певності Снігурочкою. Проте до нашої хати цей сурогат не ходив і я стрічався з ним лише на різних "утрєнніках" десь під кінець року.

А Миколай продовжував діяти у своєму подвійному підпіллі і чемні українські дітки отримували подарунки саме в ніч на 19 грудня. Наступного ранку ми (чемні українські дітки) спочатку впізнавали один одного за нетиповим для радянської школи запахом мандаринок і вже після того звірялися один одному "що приніс".

Добрі вчителі вдавали, що не помічають цієї дитячої змови, погані – користатися нагодою нагадати, що Бог і Миколай "вигадки неосвічених бабусь".

Часи змінилися – нині Миколай ховається тільки від дітей, та й то лише однієї ночі. Дедалі частіше саме його тепер можна зустріти на площах міст біля ялинок. А остогидлу з мого дитинства "В лєсу раділась йолачка" врешті витісняє "Ой хто, хто Миколая любить".