Блог | Не приватна, не паралельна армія і не “совєтська” тероборона. Добровольчі сили оборони України

Як Ви думаєте, чи є щось спільне в учасника посполитого рушення, бійця лаундштурму Прусії та ратника Київської Русі? Всі вони — воїни з різних часів та різних держав, які надзвичайно відрізнялися один від одного. Але вони мали й спільні риси — не належали до регулярного війська, а їхні підрозділи формувалися за територіальним принципом.

Фактично всі вони були представниками територіальної оборони різних держав. Головною перевагою таких військ вважають високу мотивацію. Головним їх недоліком часто називають низький рівень організації та підготовки.

Що відбувається з територіальною обороною в сьогоднішній Україні? Наразі в Україні існують війська територіальної оборони. Вони визначені як резерв Збройних сил України, що підпорядковується власному командуванню. Крім того, згідно з чинним законодавством, до виконання завдань територіальної оборони залучаються Збройні Сили України та інші військові формування, органи внутрішніх справ, правоохоронні органи разом із підрозділами Державної спеціальної служби транспорту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації. Сюди ж задіяно цілий ряд інших структур, органів та організацій, включаючи обласні, районні державні адміністрації, військові комісаріати тощо.

Дублювання функцій, наявність декількох вертикалей управління, значна кількість адміністративних і небойових підрозділів, низький рівень мотивації, комплектації, управління і, як наслідок, низький рівень боєздатності, — це тільки основні проблеми військ територіальної оборони в наші дні.

Більшість експертів сходяться на тому, що війська територіальної оборони потребують докорінної реформи. Про різні варіанти реформи ми чуємо регулярно.

На нашу думку, для вирішення цієї проблеми можна піти двома основними шляхами.

Перший — спробувати реанімувати те, що існує зараз.

Ми впевнені, що не треба витрачати значні людські й матеріальні ресурси (яких і так надто мало) на те, що неодноразово доводило свою нежиттєздатність. Навіть в новій обгортці з красивих слів про врахований досвід Естонії, Литви, Польщі тощо. Крім того, питання викливають пропозиції зобов'язати на законодавчому рівні фінансувати тероборону не тільки з бюджету Міноборони, а і з місцевих бюджетів. І це при тому, що зараз територіальні громади є де-факто самостійними в цьому питанні. Окремої уваги потребують пропозиції фінансування тероборони з коштів субвенцій з центрального бюджету. На нашу думку, такі дії будуть мати ознаки кримінального правопорушення — як нецільове використання бюджетних коштів. І нарешті, викликають питання твердження, що результатом цих заходів буде створення додаткових десятків нових підрозділів територіальної оборони. Це все — при незмінних, фактично ще совєтських принципах формування, існування та управління, коли й в існуючих підрозділах територіальної оборони некомплект може доходити до половини.

Ми пропонуємо інший шлях. Шлях створення нової структури, яка б дійсно поєднувала кращі українські та світові традиції та враховувала б досвід, як позитивний, так і негативний. Як наших союзників, так і досвід власний, унікальний, часто оплачений кров'ю наших бійців.

Головний аргумент такого підходу — те, що саме побудовані на нових принципах організації та мотивації сили територіальної оборони здатні об'єднати тих патріотів, які хотіли б захищати свою Батьківщину — в тому числі зі зброєю в руках. Саме тих, хто з різних причин не хоче або не може приєднатися до існуючих державних військових формувань. Крім того, ці нові сили постійно та професійно будуть займатися патріотичним вихованням громадян.

Що ж саме пропонується?

Головна ідея — нові сили територіальної оборони є об'єднанням добровольців. Звідси й назва “Добровольчі сили оборони України” (далі — Добровольчі сили).

Добровольчі сили покликані поєднати в собі як вертикаль управління, що притаманна воєнізованим структурам, так і елементи самоорганізації (які є ознакою ініціативи людей “знизу”). Крім цього — переважно територіальний принцип створення та функціонування.

Таким чином, органічними є наявність кадрових військових на посадах, що вимагають певних навичок і знань (починаючи з рівня ротного командира) плюс цілий ряд елементів самоорганізації. Це й загальні збори представників, які мають досить широкі повноваження (від заслуховування звітів і доповідей керівництва Добровольчих сил та прийняття в лави нових добровольців до затвердження планів розвитку та річних звітів Добровольчих сил), це Рада Старійшин, яка виконує загальний нагляд за організацією діяльності Добровольчих сил, це Центральна ревізійна комісія, яка перевіряє виконання рішень Загальних зборів представників Добровольчих сил та проводить аудит фінансових операцій Добровольчих сил, це Суд честі, який має право розглядати всі спірні питання в Добровольчих силах, які не відносяться до компетенції відповідних правоохоронних та судових органів.

Зауважимо, Добровольчі сили — це не напівлегальна громадська організація (яким, до речі, згідно з законодавством, заборонено мати воєнізовані формування), не приватна армія. Добровольчі сили — публічно-правова юридична особа зі спеціальним статусом, яка діє у сфері управління Міністерства оборони України. Водночас, Добровольчі сили — це добровільна воєнізована організація з формальною структурою субординації, що володіє зброєю та займається військовою й спортивною підготовкою та патріотичним вихованням, яка має власний прапор, емблему, символіку та форму.

Головною метою діяльності Добровольчих сил є підвищення ефективності військової організації громадян України при захисті суверенітету та територіальної цілісності держави Україна.

При цьому, пропонований новий принцип діяльності територіальної оборони в особі Добровольчих сил — якість, а не кількість.

Завдання (обов'язки) Добровольчих сил будуть розподілені на три групи.

1. В мирний час. У цю групу входять як дії, спрямовані на посилення в громадян України почуття патріотизму та національного почуття, забезпечення правової, психологічної й інформаційної (кібер) оборони, участь у воєнних зборах, так і забезпечення, у разі необхідності, охорони об'єктів державної власності, об'єктів комунальної власності, інших об'єктів, які мають значення для досягнення мети (цілей) та завдань (обов'язків) діяльності Добровольчих сил.

2. У разі виникнення воєнної чи іншої загрози. У цю групу входять невійськова підтримка органів державної влади та органів місцевого самоврядування, участь у підтриманні публічного порядку й безпеки, діяльності поліції, сприяння та допомога в охороні державного кордону України Державною прикордонною службою України і ЗСУ, участь у цивільній обороні та проведенні аварійно-рятувальних заходів, участь у заходах за надзвичайних ситуацій, рятувальних робіт тощо.

3. Під час бойових дій (незалежно від введення режиму воєнного стану). До цієї групи відносяться підтримання правового режиму воєнного стану (у разі його введення), боротьба з незаконними збройними формуваннями та диверсійно-розвідувальними силами, моніторинг ворожої активності, цивільна та інформаційна (кібер) розвідка, участь в інформаційному спротиві та пропаганді, участь у збройному й цивільному опорі.

Добровольчі сили не перекладають на інших свої завдання. Водночас вони тісно взаємодіють як з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, так і з недержавними органами й організаціями. Але головний елемент взаємодії — з людьми на своїй території (району, села, міста тощо).

Добровольчі сили — поза політикою: політична діяльність партій та інших політичних об'єднань, включаючи використання будь-яких предметів, на яких зображена символіка політичних партій та інших політичних об'єднань, у Добровольчих силах заборонені.

У Добровольчих силах передбачено чотири види добровольців:

- статутний доброволець (віком від 18 до 65 років, основний склад);

- юний доброволець (віком від 6 до 18 років, входить до складу молодіжної організації Добровольчих сил);

- доброволець-добродій (без вікових обмежень, який забезпечує матеріальну або іншу підтримку Добровольчих сил);

- почесний доброволець (без вікових обмежень, який має видатні заслуги перед державою Україна та/або перед Добровольчими силами).

Рішення про те, приймати чи не приймати ту чи іншу особу до складу Добровольчих сил, ухвалюють з агальні збори представників — за наявності клопотань як мінімум двох статутних добровольців та попередньої перевірки кандидата. При цьому Добровольчим силам надається право, за умов виконання вимог чинного законодавства про захист персональних даних, на отримання відомостей з баз даних органів відносно стану здоров'я, дієздатності та притягнення до відповідальності кандидата в добровольці.

Керівництво Добровольчими силами здійснює Командуючий Добровольчих сил, який за посадою є заступником Начальника Генерального Штабу ЗСУ і призначається та звільняється з посади Міністром оборони України за поданням Начальника Генерального Штабу ЗСУ.

Підрозділами Добровольчих сил є Головний штаб, підрозділи в областях, в районах, підрозділ правової оборони, підрозділ інформаційної (кібер) оборони, підрозділ психологічної оборони, школа Добровольчих сил, молодіжна організація, інші підрозділи, які будуть визначені рішеннями Загальних зборів представників Добровольчих сил.

Звернемо увагу, що більша частина складу Добровольчих сил — люди, які мають іншу основну роботу, бізнес, а до діяльності Добровольчих сил долучаються переважно у свій вільний час, часто - власним коштом. Крім того (і це важливо), членство в Добровольчих силах не звільняє особу від обов'язку проходження строкової військової служби.

Ще декілька слів про особливості Добровольчих сил

У Добровольчих силах о держувач наказу має право відмовитися від виконання наказу, якщо той суперечить законодавству, перевищує компетенцію видавника, вимагає дій, які одержувач наказу не має права виконувати, вимагає вчинення злочину, метою наказу є приниження людської гідності одержувача наказу або третьої особи, наказ виходить за межі обов'язків добровольця тощо.

Доброволець, який порушує законодавство, не виконує обов'язки, покладені на нього, шкодить інтересам Добровольчих сил або їх діяльності, несе всі види відповідальності, в тому числі, дисциплінарну — у порядку, передбаченому Дисциплінарним Статутом ЗСУ та чинним законодавством, з урахуванням ряду умов, що передбачені законом.

Під час виконання завдань доброволець має право застосувати спеціальне обладнання та засоби для самооборони в порядку, встановленому чинним законодавством.

Для виконання завдань Добровольчих сил добровольцям державою може надаватися зброя та боєприпаси. Для виконання деяких завдань Добровольчих сил може застосовуватися не тільки зброя та боєприпаси Добровольчих сил, а й власна зброя та боєприпаси добровольця.

На добровольців на час проходження зборів, проведення спеціальної підготовки, на час виконання завдань поширюються гарантії соціального й правового захисту, що встановлені для військовослужбовців України.

Фінансування Добровольчих сил здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Крім того, ф інансування та поповнення майна Добровольчих сил може здійснюватися за рахунок благодійних пожертв від фізичних та юридичних осіб (як українських, так і іноземних), членських внесків, а також з інших джерел, не заборонених чинним законодавством.

Що ж до питання про майно Добровольчих сил, то передбачається, що їм буде передаватися в користування державне майно, включаючи майно ЗСУ, Нацгвардії (казарми, плаци, школи тощо). Будуть прийматися й приватні пожертви (як з України, так і з-за кордону). Крім того, у зв'язку з формуванням Добровольчих сил пропонується вирішити правовий статус майна, яке свого часу було передане організаціям Добровільного товариства сприяння армії авіації і флоту (ДТСААФ).

Як Ви думаєте, що об'єднує бійця естонського Кайтселійту, литовського стрільця та солдата швейцарської армії? По-перше, всі вони воїни з різних держав, які відрізняються один від одного, але й мають спільні риси — вони не належать до регулярного війська, а їхні підрозділи формуються за територіальним принципом. Фактично всі вони — представники територіальної оборони різних держав. А по-друге, і це головне, — їм вдалося позбутися головного недоліку таких військ, про який ми писали раніше, — низького рівню організації та підготовки.

Дозволимо собі прояв оптимізму в надії, що в разі реалізації запропонованих вище заходів, у славетний перелік сил територіальної оборони, яким вдалося стати ефективною частиною сил оборони своїх держав, увійдуть і Добровольчі сили територіальної оборони України.