Навіщо в СРСР на телефонах були не лише цифри і чому ідея виявилася невдалою

Якщо хочете збити з пантелику сучасну дитину, покажіть їй дисковий телефон і запропонуйте спробувати ним скористатися. Але мало хто зараз пам’ятає, що на телефонах часів СРСР окрім цифр диски містили також букви.

Навіщо вони були потрібні, зараз згадає дуже небагато людей, адже від цієї особливості відмовились понад пів століття тому. Але OBOZ.UA знайшов пояснення.

Практику наносити на диски телефонів не тільки цифри, але й літери СРСР запозичив у США. Використання символів різних типів було зумовлено тим, що телефонні номери на ранніх етапах існування цього типу зв’язку передбачало комбінації різних символів. Вважалось, що люди так легше запам’ятовуватимуть номери. Це мало сенс, адже варіант TREmont 3106 легше втримати в голові, ніж 873–3106, що йому відповідає.

В СРСР теж намагались спростити запам’ятовування телефонних номерів за допомогою введення до них літер. Але самі номери при цьому були досить короткими – всього одна-дві літери та п’ять цифр. Наприклад, номер телефону міг мати такий вигляд: Б 6 23 13, де літера "Б" замінювала цифру 2. А у варіанті АВ 3 65 11 букви "А" і "В" позначали одиницю і трійку.

При цьому на диску радянського телефона розміщалось всього 10 кириличних літер – А, Б, В, Р, Д, Е, Ж, І, К та Л. Зверніть увагу, у буквенному ряду присутні не всі символи. Так літеру "З" вилучили через її схожість з цифрою 3.

З часом стало зрозуміло, що така буквенно-цифрова система насправді не полегшує запам’ятовування номерів, а вносить додаткову плутанину. Тому від цієї системи вирішили відмовитись. З 1968 року літери у радянських телефонних номерах більше не використовувались.

Раніше OBOZ.UA розповідав, чому в СРСР сидр розливали у пляшки для шампанського.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.