Блог | Наваляти імперії

Все як завжди - ніхто нічого не знає достеменно, припущення від прямих кальок з нашим, що відбулось наче ось так недавно - до теорій змов різного пошибу та рівня інтелекту, внутрішнього стану нашого особистого мата-харьства.

І ясно, що після приземлення звірів з Росії та Бєларусі, озброєних певними наказами по зачистці - там є місцини, де живі позаздрять мертвим, а є такі, де ВЖЕ позаздрили. Ясно також, що масштаби загиблих та скалічених ще не скоро будуть відомими.

Але я про інше.

Я про те, як нормальні люди сиділи у ці дні, стискали кулаки і просили:

- Ну, давайте, казахи! Наваляйте їм! Ну, хоч ви наваляйте!

Кому - їм?

Імперії. Суто імперії. Бо нормальні люди не можуть не стискати кулаки в надії, що хтось наваляє імперії. Ну, хоч хтось.

Марно було сподіватись, що наваляють бєларуси. Бідолахи отримали страшний історичний урок. Можливо, останній в історії боротьби Бєларусі.

Але казахстанський бунт, безглуздий і безпощадний - можливо, мав шанс?

... та ні, не мав.

Імперія і сама любить подібні бунти. Тоді у неї є можливість натягнути оту гумову мотузку, яка тримає й досі усі (майже усі) країни, що наче вирвались колись з імперії. Наче...

Але я про інше, про інше.

Я нарешті зрозуміла, як колись сиділи нормальні люди біля моніторів і шепотіли:

- Ну, давайте, українці, наваляйте їм!

Я нарешті зрозуміла, звідки була ота шалена підтримка всього світу - підтримка нашого Майдану і нашої святої війни.

І ми ж таки наваляли.

От як не крути, а ми наваляли...

... не терплю, коли самі українці репетують, що, мовляв, Майдан насправді не переміг. Що он дивіться, хто прийшов до влади після Майдану!

Все бачимо, все розуміємо. Прийшла та ж сама шушера.

Але ця шушера вже знала, що Україна може наваляти.

Стара шушера змінилась новою - але і ця шушера знає, що можуть наваляти.

Тому що переміг тоді Майдан.

Нехай інерція гумової мотузки тягне кудись вбік і назад - але до імперії взад вже не вийде. Бо Майдан наваляв саме за це. За прагнення ставати до імперських лав. Цього більше не буде.

Що було потім?

В нас відбирали Крим, Донбас, Луганщину, намічалась Харківшина, Запорізька, південні області і Днєпр.

Ви знаєте, як стояли ми по коліно в крові.

І лише тепер я розумію, як стискали кулаки нормальні люди світу і просили:

- Українці, ми розуміємо, що шансів у вас немає. Але хоч наостанок наваляйте їм.

Так, у нас майже не було шансів. Але ми таки наваляли.

Не завдяки шушері, яка нами правила, а скоріше, всупереч рішенням тієї шушери - але ми це зробили.

Слухайте, в мене стабільно не ок з історією, але мені здається, що ТАК наваляти спромоглись лише українці й фіни?

Отак, відірватись з кров'ю, але заливши і ворога його ж кров'ю - і вирватись. Порвати гумову мотузку імперської інерційності.

Тому, не влізаючи в теорії змов, не аналізуючи той чи інший протест, чудово розуміючи, що такий пост в світле свято Різдва Христова наче й не повинен звучати, адже чудовий хлопчик тридцяти трьох років вчив нас любові і любові до ближнього - все ж переконливо пропоную:

- Наваляйте імперії, братця. Хто де може і як може. Наваляйте їм.

Святе це діло, прости господи - наваляти імперії.

Амінь.