"Направили дула танків на станцію": розповідь очевидця про окупацію ЧАЕС
Чорнобильську атомну електростанцію війська окупантів захопили 24 лютого, в перший день повномасштабного вторгнення в Україну. Весь персонал станції і військові, які на той момент знаходилися там, стали заручниками – приблизно 300 людей.
Перш ніж вдалося провести першу ротацію, персонал станції провів на робочому місці 24 дні. Видання The Village Україна поспілкувалося з одним із працівників ЧАЕС, який став очевидцем подій. Його ім’я не вказується з міркувань безпеки.
За його словами, людям довелося пройти через серйозні випробування, поки близько 100 людей не змогли відбути до Славутича, а на зміну їм вирушили 46 добровольців. Їхня бригада заїхала на станцію 23 лютого на нічну зміну. Ближче до ранку за містом Прип’ять були чутні вибухи. Нацгвардійці, які перебували на станції, були підняті за тривогою.
Всіх працівників доставили у спеціальне радіаційне сховище, де вони провели кілька годин. Пізніше люди почали виходити зі сховища, змогли спокійно пообідати.
"Але після обіду сталося таке: колона танків приїхала до ЧАЕС з боку Прип'яті, підійшла до одного з корпусів станції і направила дула на будівлю. Росіяни погрожували "перетворити усіх на м'ясо". І це при тому, що на території атомного об'єкту не можна вести бойові дії", – зазначив свідок подій.
Командир нацгвардійців був змушений скласти зброю. Українських військових щодня окупанти збирали в актовій залі для контролю.
Пересування на деяких поверхах у будівлях станції обмежили. Там ворог розмістив своїх солдат, яких більшало з кожним днем.
Працівники станції мали змогу використовувати фактор небезпеки від радіації у спілкуванні з військовими РФ.
"Ми пробували їх цим лякати. Вони не розуміли, куди потрапили. Коли ми їм говорили, що тут навколо радіація, вони шарахалися. Дозиметрів у них із собою не було. Навіть питали, як виводити радіацію. Я їм радив її просто не накопичувати. А коли цікавилися, як не накопичувати, відповідав: "А збирайтеся і шуруйте звідси додому, тоді й не будете накопичувати", – розповів працівник ЧАЕС.
Він зазначив, що спочатку намагався порозумітися з окупантами, хотів дізнатися, як при здоровому глузді можна було наважитися на широкомасштабну війну. Але зрозумів, що, вони дійсно зомбовані і думають, що несуть українцям мир і визволення.
Працівники станції виконували свої обов'язки в дуже важких умовах. Спати доводилося на одязі прямо на робочому місці. Мобільного зв’язку та інтернету на ЧАЕС не було, всі новини дізнавалися з радіо.
Їжі їх не позбавили. У російських військових були свої запаси, а на станції була їдальня, харчів на якій мало вистачити на місяць усім працівникам. Готувала на всіх одна кухарка. Їжі всім вистачало, хоча хліб закінчився на третій день. В якийсь момент вона так виснажилася, що їй довелося ставити крапельницю. Добре, що продовжували працювати фельдшери, був невеликий запас ліків.
Коли почалися військові дії, в зоні відчуження знаходились чотири сталкери, розповів працівник ЧАЕС. Вони одразу прибігли до адміністративної будівлі. Нацгвардійці затримали їх, подумавши, що вони диверсанти. Потім вони показали документи, але все одно їх закрили у підвалі як порушників. І про них забули, бо почався штурм ЧАЕС. Потім про них згадали, звільнили і відправили працювати на кухню. Під час ротації сталкери змогли виїхати до Славутича, де їх відправили до лав територіальної оборони.
Головною проблемою для російських солдатів на ЧАЕС було прання та миття. На території станції не розраховано тривале перебування персоналу, тому там є лише туалет та умивальник. Окупанти почали в цьому умивальнику митися, прати речі, завішувати обігрівачі мокрими речами. Працівник станції заявив, що попередив військових РФ про можливі пожежі, після чого вони натягнули мотузки, щоб сушити білизну.
Декілька разів ЧАЕС була знеструмлена через бої, але зрештою вдалося підключити станцію до білоруської лінії електропостачання (за інформацією української влади, підключення станції до білоруської електромережі не було, оскільки це є неможливим технічно. Ремонтні роботи проводили українські спеціалісти – Ред.).
Проблема з ротацією виникла зокрема через те, що шляхи сполучення зі станцією перестали існувати. Раніше до ЧАЕС діставалися поїздом зі Славутича через територію Білорусі і міст. Була і автомобільна дорога також через Білорусь і міст через Дніпро. Але і залізничний, і автомобільний мости були зруйновані. Шлях через Вишгород і Київ також був перекритий через бойові дії на півночі столиці.
Після багатьох переговорів і перенесення дня ротації 20 березня все ж вдалося переправити більше 100 працівників через Білорусь і по Дніпру до Славутича.
"Коли ми переправлялися через Дніпро, то бачили тих колег, які приїхали нас міняти. Їм треба віддати належне, адже вони дуже мало знали про те, в яких умовах їм доведеться працювати. Попри це, вони поїхали, зголосилися домогти нам. Це героїчний вчинок, я вважаю", – заявив працівник ЧАЕС, який сам відправився на ротацію.
Але, за його словами, на станції лишився провідний інженер та ще до 10 співробітників, яких немає ким замінити. Співрозмовник The Village сам не впевнений, чи повернеться на ЧАЄС, адже дуже виснажився за 24 дні роботи у складних умовах.
Як повідомляв раніше OBOZREVATEL, російські окупанти захопили ЧАЕС ще у перші дні війни Росії проти України. Вони знеструмили станцію та вивели з ладу датчики контролю, встановлені там. Співробітники станції фактично опинилися у них в заручниках.
На численні заклики МАГАТЕ звільнити ЧАЕС від своїх військових Росія не реагує.
Тільки перевірена інформація у нас в Telegram-каналі obozrevatel. Не ведіться на фейки!
