Блог | Нам потрібна дієва реформа мобілізації, де на першому місці буде людина

Закон чи бездушна формальність?

У 57 років мобілізували директора, який 35 років тримав на собі ліцей – навіть під час окупації

До мене звернувся педагогічний колектив одного з ліцеїв Херсонщини.

Їхній директор – заслужений працівник освіти України, кандидат педагогічних наук. Уже 35 років він очолює заклад, а під час тимчасової окупації Херсонщини не залишив свій колектив і зробив усе, щоб ліцей не припинив роботи жодного дня.

Проте під час поїздки до Києва 57-річного керівника затримали на блокпості та направили на проходження ВЛК.

Я переконаний: держава має діяти за законом. Але Україна – це правова держава, а не держава бездумного виконання процедур. Закон існує для того, щоб забезпечувати справедливість, а не замінювати її.

Кожна ситуація повинна розглядатися індивідуально, із врахуванням усіх обставин. Особливо тоді, коли йдеться про людину, яка десятиліттями служить суспільству, виховала не одне покоління українців і в найважчі часи не залишила свою громаду.

Освітній процес не тримається на наказах, печатках чи документах. Він тримається на людях. Саме такі керівники й педагоги сьогодні забезпечують роботу української освіти, часто в умовах, які важко назвати нормальними.

Тому в подібних випадках має перемагати не механічне застосування норм, а здоровий глузд, раціональність і відповідальність за наслідки прийнятих рішень. Бо коли державна машина перестає бачити людину, вона втрачає головне – довіру громадян.

За зверненням педагогічного колективу я вже розпочав перевірку викладених обставин. Але переконаний у тому, що нам потрібна дієва реформа мобілізації. Яка буде насамперед ставити на перше місце людину, а не працюватиме як бездушний конвеєр. Рішення мають ухвалюватися не лише за формальними критеріями, а й із урахуванням принципів справедливості.