Україна попрощалася із загиблими в "перемир'я" Героями ЗСУ. Фото та відео

У місті Добропілля (Донецька область) і в Павлограді на Дніпропетровщині 8 і 9 вересня попрощалися із загиблими під час перемир'я на Донбасі захисниками України. Це – бійці 46-го окремого штурмового батальйону "Донбас" 54-ї ОМБр імені гетьмана Івана Мазепи Володимир Хоменко та Віталій Грицишин.

Як повідомляє "Радіо Свобода", захисники загинули, виконуючи бойове завдання біля Верхньоторецького 5 вересня. Того дня троє військовослужбовців підірвалися на невідомому вибуховому пристрої на мінному полі противника, двоє з них зазнали смертельних поранень (щоб подивитися відео, доскрольте сторінку до кінця).

Через займання поля бійці були відрізані від решти особового складу та були вимушені обходити осередок вогню в "сірій зоні", рятуючи боєприпаси з палаючого опорного пункту. Серед версій виникнення пожежі фахівці називають найбільш вірогідною підпал з боку бойовиків.

До війни загиблий 35-річний Володимир Хоменко був шахтарем. Його родина не підтримала проведення "референдуму" в Добропіллі, окупацію Криму та російську агресію на Донбасі, тому в 2015 році чоловік пішов до лав ЗСУ.

"Він йшов усвідомлено. Ну що я міг сказати? Я кажу: "Ризикуєш". "Чи я їх, чи вони мене, а що робити", – таке було його висловлювання. Мені 70, удвічі молодший за мене. Найстрашніше – хоронити дітей", – згадує батько воїна Петро Хоменко.

Також зворушливими спогадами про чоловіка поділилася і його вчителька. Жінка зазначила, що патріотизм був основою життя молодого Героя.

"Мені здається, що всі перед такими дітьми мають ставати на коліна і просити пробачення. І в таких, як він, і у Бога. Бо Бог покарає за ті зради, яких так багато. Він казав: "Як гляну в інтернет, а там пів міста сепаратюги". Це його слово. Мені, каже, соромно. Мабуть, наречена його – це Україна була. Настільки він за неї переживав. Настільки слово "Україна" пройшло через його серце. Вічна пам'ять тобі, Володю", – сказала педагогиня над його труною.

Попрощатися із загиблим воїном прийшли небайдужі городяни, близькі, друзі та побратими. У Хоменка залишилися дві сестри, батько та четверо племінників. Власну сім'ю захисник України створити так і не встиг.

Що стосується Віталія Грицишина, то без нього осиротів син-школяр, старі батьки і брат. Хлопчик під час прощання з батьком присвятив йому зворушливі слова.

"Мій тато для мене був другом. Ми щоліта їздили разом на море, а коли був вільний час вдома – грали в танки. Взагалі дуже весело проводили час", – із сумом сказав син загиблого Назар.

До речі, ім'я "Назар" було написане на бронежилеті старшого солдата Грицишина, який він одягав на бойові чергування і який, на жаль, не врятував його від загибелі.

Воїну було 38 років. У 2015 році його було мобілізовано, він відслужив повну ротацію, а вже в 2016 році уклав контракт із ЗСУ. Бойові побратими Грицишина згадують його як добру і чуйну людину, а також як хорошого друга, на якого завжди можна було покластися.

Як пише "ДоброNews City", Хоменка та Грицишина посмертно буде нагороджено орденами "За мужність" ІІІ ступеня. Їхній третій товариш, який зазнав важких поранень, також отримає цю відзнаку.

Як повідомляв OBOZREVATEL:

• загиблий Володимир Хоменко служив у одному штурмовому батальйоні з Віталієм Грицишиним, який також загинув від підриву міни поблизу Верхньоторецького.

• Грицишин був родом із міста Павлоград Дніпропетровської області. Обороні України він присвятив п'ять років свого життя.