Мир на умовах Росії означатиме нову війну: чому Захід не повинен вірити путінським дипломатам

На міжнародній арені Росія активно намагається просувати ідею, про необхідність мирних перемовин для дипломатичного врегулювання конфлікту. У відриві від контексту російської агресії теза про вирішальну роль дипломатії для досягнення миру виглядає привабливо. Тож зусилля російської пропаганди спрямовані на те, щоб максимально приховати контекст, який змушує інакше поглянути на кремлівську "миролюбність".

У Маріуполі, як і на всіх нещодавно окупованих територіях, з 2023 року фіксуються випадки рекрутингу українців на війну проти України. Водночас Кремль устами колишнього президента Медведєва озвучує свої марення про захоплення Києва та Львова. А своїм підручним "борцям за мир" наказує вести активну пропаганду проти допомоги Європи Україні. Однак про який мир може йтися, коли Кремль захоплює території і жене їх мешканців воювати, наче своїх рабів. Детальніше про "принцип кривавого доміно" читайте в матеріалі Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Варто нагадати, що Україна вже намагалася вирішити проблему мирно, коли не відкривала вогонь у відповідь на захоплення Криму. І лише після того, як окупація Криму продовжилася гібридною (під виглядом повстання місцевих мешканців) агресією на сході, Україна була змушена почати захищати збройно свою територіальну цілісність.

Як проговорився в полеміці в студії пропагандистського шоу Соловйова російський військовий експерт Костянтин Сивков, саме регулярна російська армія "діяла на оточення в 2014 та 2015 роках в Іловайську та Дебальцевому". Далі "заради миру" Росія нав’язувала "мирні угоди", які, як пізніше зізнався ідеолог Кремля Владислав Сурков, вона і не планувала виконувати. В лютому 2022 року маски були зняті остаточно після переходу вже до третього етапу агресії – повномасштабного вторгнення в Україну.

Протягом "миру", починаючи з 2014 року, Росія формувала в Донецькій та Луганській областях з місцевого населення так звані 1-й та 2-й армійські корпуси "народної міліції". Користуючись економічною розрухою в регіоні, яку ж сама і створила, РФ рекрутувала українців. За кілька років, "в час Х", ці громадяни України, з промитими пропагандою мізками, були спрямовані завойовувати для Росії нові українські території з новим мобрезервом.

Агресор і не приховував, що мріє, щоб напад на Україну виглядав як громадянська, україно-українська війна. Мовляв, одні українці посварилися з іншими, а росіяни за допомогою "СВО" лише підтримали "правильних" українців – тих, які в результаті, самі вирішили перестати бути українцями і розчинитися в "русском мире".

За оцінками, в армійських корпусах т.зв. "ЛДНР" було близько 30-35 тис. бойовиків та ще до 20 тис. інших "силовиків" – разом понад 50 тис. Більша частина з них були громадянами України. В 2022 році, після незаконної анексії вони були включені вже офіційно лав ЗС РФ.

Ще понад 20 тис. військовослужбовців зрадили Україну та залишилися на Кримському півострові служити Росії. Оголосивши Крим своїм ще 9 років тому, російська адміністрація проводила тут незаконні призовні кампанії та рекрутинг контрактників до своїх військових формувань.

Синхронно зі вторгненням у 2022 році почалася масова насильницька мобілізація до "стрілецьких полків мобілізаційного резерву" (легкої піхоти) в раніше окупованих районах Донеччини і Луганщини. Гребли навіть студентів вишів. Кремль не лякали величезні втрати мешканців загарбаного регіону. За його зловісною логікою - чим більше людей загине, тим міцніше Донбас ненавидітиме Україну та буде прив’язаний до Росії кривавою порукою.

Отже, не отримавши гідної відповіді в 2014 році, Кремль не зупинився. І суттєво поповнив свій мобілізаційний резерв за рахунок Криму та ОРДЛО. Злочин залишився не покараним. Навіть навпаки – заохоченим.

Замість миру путінізм перепрограмовував людей, насаджуючи сектантський світогляд, в якому навколо самі вороги, з якими треба боротися. Сьогодні токсичний та руйнівний вплив російської пропаганди усвідомлюють багато країн, його досліджують науковці з усього світу. Але мешканці України, особливо східних та південних регіонах, зазнавали потужної інформаційної атаки всі роки незалежності, коли це було непомітно для решти світу. А ще раніше "чорна легенда" про бандерівців-нацистів десятиліттями втовкмачувалася КДБ в СРСР, щоб тримати українців у стані упокореної нації. Не дивно, що багатьох все ж вдалося банально обдурити вигаданою загрозою та теоріями змови про підступні еліти Заходу.

І вже після продовження агресії у 2022 році понад 100 тис. громадян України з Донбасу долучилися до війни проти власної країни.

Російський імперіалізм без жалю кидав їх у бій непідготовленими. Про це свідчать і обмовки самих російських пропагандистів. Один з них, Олександр Сладков, писав: "У лютому 2022 року на Донбасі розпочалася повна мобілізація, у ході якої вже з першого дня СВО були зібрані стрілецькі полки з чоловіків ДНР, і там теж були призначені свої офіцери. Підкреслюю, полки мобілізованих формувалися не на полігонах, а одразу на передовій і через 3 дні вони вже пішли у бій. Вже рік вони успішно воюють із проксі-армією НАТО. Без ротацій та відходів на переформування після великих втрат".

Павло Лисянський, директор Інституту стратегічних досліджень та безпеки, наводив приголомшливі дані, що лише за перші 2 місяці війни, з-понад 100 тис. мобілізованих Кремлем мешканців ОРДЛО загинула чверть – 23 тис. осіб. На його думку, незаконна мобілізація має ознаки злочину проти людяності.

Путінізм наслідує архаїчні практики старої Московії. Та протягом століть захоплювала все нові країни та народи та змушувала їх воювати за подальше розширення імперії. Російська влада завжди зневажала людей, використовувала їх як розхідний матеріал.

Показово, що напад на Україну в медійному полі супроводжувався пропагандистською кампанією, яка наголошувала, що крім армії Донбасу "союзні війська" складають і чеченці. Тривалий час Кадиров та "кадировці" у новинах були ледь не головними завойовниками України.

За імперською логікою, одна раніше підкорена нація приносить, наче здобич, Москві наступну. Окрім того, старий злочин геноциду проти Чечні з сотнями тисяч вбитих мирних мешканців, наче обнулявся тим, що сьогодні чеченці воюють за Москву.

З 2023 року рашисти почали мобілізацію і в знищеному Маріуполі.

Як повідомив радник міського голови міста Петро Андрющенко, першою мобілізованою людиною став працівник окупованого комунального підприємства "Автодор". Також відомо, що в один з коледжів, де викладачі отримали російські паспорти, прийшло мобілізаційне розпорядження.

Отже окупанти спочатку примушують до російського паспорта, а потім мобілізують "нових громадян", бо Путін потребує більше гарматного м’яса. Як повідомляв Центр національного спротиву, на початку січня на окупованих територіях Донецької та Луганської областей збирали навіть списки школярів для взяття їх на військовий облік.

Трофейних українських солдатів збираються використати для "остаточного розв'язання українського питання". Заяви Путіна про те, що українці та росіяни – це один народ на практиці означають одне: будь-хто в Україні, наприклад, хто вважає себе патріотом, говорить українською мовою, трактується окупантами як нацист, якого треба тероризувати, катувати, залякати, вигнати або вбити. Незалежна доповідь ООН засвідчує, що звірства росіян мають системний характер та можуть вважатися злочином проти людяності.

Кремль цинічно порушує Женевську конвенцію, яка забороняє сторонам мобілізувати та вербувати в свою армію цивільних громадян на окупованій території. Стаття 51 говорить: "Окупаційна держава не може примушувати осіб, що перебувають під захистом, служити в її збройних чи допоміжних силах. Забороняється будь-який тиск чи пропаганда, спрямовані на забезпечення добровільного вступу на військову службу". Путінізм робить прямо протилежне.

Проте його необмежену та всеосяжну брехню добре видно на прикладі пропагандистських сцен і розмов, які Путін розігрував під час своєї поїздки в окупований Маріуполь. Мовляв, це українська армія стріляла по житловим будинкам, тому все місто зруйноване. Брехливість цього твердження очевидна хоч би через той факт, що місто бомбила не чиясь, а саме російська авіація.

За оцінками України, понад 2 млн людей проживало в ОРДЛО напередодні повномасштабного вторгнення. Окупаційна статистика говорить про ще 2,3 млн в Криму на момент його захоплення. Всі ці українські громадяни стали мобілізаційним резервом для здійснення одного з найбільших злочинів 21 ст. - спроби стерти Україну, український народ та його культуру під гаслом "денацифікації".

У 2022 році Росія захопила території де проживало ще кілька мільйонів людей. Приблизно половину з них вдалося звільнити в рамках контрнаступів. Решту путінізм прагне використати як черговий мобілізаційний резерв для наступного стрибка проти України. Все що, нині Росії треба – це політичне закріплення статус-кво на фронті та час на підготовку, виторгований мирними переговорами або перемир’ям.

Нагадаємо, в Росії створена тоталітарна система промивання мізків та мілітаризації молодого покоління через "Юнармію", а також через централізовану систему дитячого виховання, яка покликана виховувати дітей на культі російської війни. Ця система працює ще більш активно на окупованій території, ніж в самій Росії. Виходячи з того, що за зізнаннями Путіна, він налаштований вести довготривалу війну - багато з цих українських дітей могли би з часом опинитися на фронті проти української армії.

Припинити це криваве доміно можна лише звільнивши окуповані території та людей, які на них проживають.

У разі, якщо путінізм не буде покарано за вбивства та загарбання територій незалежних країн, той продовжить готувати нову агресію. І хоча періодичні репліки російських посадових осіб про захоплення Європи чи, приміром, Туреччини можуть сприйматися як епатажні випади, це все є симптомами прогресуючої імперської хвороби, яка вже не раз призводила до кривавих війн.

Без покарання відкрита чи гібридна війна спалахуватиме у світі, а Росія продовжить дестабілізувати демократії. Це триватиме допоки путінізм не буде засуджено так, як свого часу німецький нацизм. І цього разу сформувалися найкращі передумови, щоб зупинити зло.