Мільйони біженців у Європі: як Україна може схилити їх до повернення додому
Повномасштабна війна змусила мільйони українців покинути Батьківщину та шукати безпечнішого життя поза межами України. Однак серед восьми мільйонів людей, які наразі досі залишаються за кордоном, велика кількість може не повернутися, що не дасть відновити економіку країни до належного рівня. Тому влада має готуватися до ухвалення навіть нестандартних рішень.
Про це пише журналіст-оглядач Денис Стаджі.
Людські втрати внаслідок війни Росії проти України оцінити ще доведеться – враховуються ті, хто виїхали за кордон, вивезені примусово в РФ, загиблі, люди з інвалідністю тощо. Для економіки це також стає ударом, причому навіть більшим, ніж під час Другої світової війни.
1 грудня 2022 року Дмитро Лубінець, уповноважений Верховної Ради з прав людини, розповів, що понад 14,5 млн українців виїхали за кордон після 24 лютого. Багато з них повертаються – пресслужба польської прикордонної служби повідомила, що з початку війни до Польщі в’їхало понад 8 млн осіб, а у зворотному напрямку – понад 6,2 млн. Ті, хто втратив в Україні дім, роботу, годувальника сім’ї та надію на краще, ймовірно, не повернуться в країну після війни. Долю примусово вивезених у Росію людей спрогнозувати ще важче.
За різними оцінками, близько 8 млн людей не налаштовані повертатися в Україну після закінчення війни. Тож хоч яким високотехнологічним буде майбутнє відновлення країни, людський капітал доведеться відновлювати також, адже без цих мільйонів економіка втрачає десятки мільярдів доларів. Будь-яка економічна модель відновлення повинна враховувати демографічну ситуацію. До того ж заохочення народжуваності – це задовгий шлях, тож не саме йому буде приділятися значна увага.
Великі суми грошей втрачає бізнес, який не продав свої товари та послуги. Для нього потрібно створити відповідні умови – якщо вести його буде легше, ніж в інших країнах, більше людей його буде тут започатковувати. Тоді будуть і робочі місця з гарною зарплатою, а також зросте якість життя. Крім того, з’явиться накопичувальна пенсійна система з довгостроковою земельною рентою у вигляді збільшення до пенсії.
Реалізувати все це буде не так легко, як може здаватися. Однак можна буде ухвалювати нешаблонні рішення, які спонукатимуть українців пов’язати себе з рідною землею довгостроковою стратегією власного добробуту.
Наприклад, накопичувальні пенсійні фонди отримають ексклюзивне право на купівлю та перепродаж фермерам земель для сільського господарства, а також на довгострокове здавання землі в оренду. Прибуток надходить на накопичувальні пенсії тим, хто за допомогою цих НПФ інвестує в український ґрунт на десятки років.
Українці з різних куточків світу можуть прив'язатися до економіки України за допомогою вигідних інвестицій у державні інфраструктурні проєкти або інші. Проте це має відбуватися дуже просто.
Інший фактор повернення людей до країни – це місце, куди можна повертатися. У цьому плані нам потрібно буде розв'язати проблему малих і середніх міст, адже саме вони економічно постраждають внаслідок війни найбільше.
Села, грубо кажучи, можуть подбати про себе самостійно. Якщо воно має розвинене агровиробництво, то йому не варто заважати. Міста-мільйонники є самі по собі "магнітами", які замикають на собі внутрішні міграційні потоки. Однак основою країни є міста з населенням від 10 тис. до 500 тис. осіб. Економіка України ґрунтується на них, вони мають найбільшу кількість промислових підприємств.
Можна виділити 5 обов'язкових пунктів розвитку невеликого міста: житло, робочі місця, інфраструктура, міське середовище, життєвий драйв.
Вкладати найбільше коштів необхідно саме в інфраструктуру – без бюджетних грошей не обійтися. Це дороги, зв'язок, лікарні, освіта, енергетика. Місцеві бюджети повинні наповнюватися грошима для локальних завдань. Також у малі міста мають прийти гроші для людей. Якщо вони прийдуть навіть у вигляді підвищення зарплат бюджетникам та різноманітних соціальних виплат, то самі розподіляться по економіці міста.
Жителі України замість виїзду за кордон зможуть переселятися у привабливі для них для роботи й життя міста. Таким чином вони залишаться в межах своєї країни та у звичному для них культурному та мовному середовищі.
Ольга Трофімцева, посол з особливих доручень МЗС, а в минулому – в.о. міністра агрополітики України, вважає, що особливу увагу мають приділити містам і регіонам, які межують з РФ. Там навіть до 2022 року були виражені негативні тенденції в демографії. Тепер ситуація стає ще гіршою через загрози безпеці.
Після Другої світової війни в країнах, де сталося економічне чудо, найважливішу роль зіграли покращення умов розвитку людського капіталу (освіта, медицина, безпека) та бізнес-клімат. Після війни Україні також доведеться перевірити це.