Через COVID-19 не могла ворушитися й зазнала серйозних ускладнень. Історія медикині, яка пережила дві хвилі вірусу

Після спалаху коронавірусної інфекції основна боротьба з хворобою лягла на плечі лікарів, які весь цей час рятують життя інших людей. Вони також стали одними з перших, хто опинився в групі ризику. І це незважаючи на те, що медпрацівники були належним чином одягнені, а всі палати в лікарні як слід обладнані. Медики досі не можуть зрозуміти – чому так сталося і як можна себе захистити.

Свою історію про інфікування коронавірусом, лікування та всі супутні наслідки після хвороби розповіла OBOZREVATEL лікарка-анестезіологиня Світлана (вона не захотіла називати своє повне ім'я) з Івано-Франківська.

– Найбільше до захворювання на коронавірус схильні медпрацівники. Саме вони одними з перших взяли на себе основний удар епідемії і опинилися в групі ризику. Вам як лікарю часто доводилося контактувати з хворими на COVID-19?

– Я працюю в реанімації. Коли в нас була перша хвора, у якої виявили позитивний результат, я біля неї чергувала. В кінці тижня, після своєї зміни, я відчула загальну слабкість, температура підвищилася до 37,5 градуса. Я відразу ж зрозуміла, що захворіла, але чомусь вирішила, що мій вік мене врятує, і я не дійду до критичного стану. Наступного дня я втратила здатність відчувати запахи і смаки, водночас температура була така ж, як і вчора. У мене була сильна слабкість, через яку навіть підводитися було дуже складно. Я відразу ж почала приймати ліки й пити багато рідини. На третій день мені стало краще, але не набагато. Потім знову підвищилася температура й після цього я вирішила пройти обстеження в нас у лікарні. Коли зробили рентген, то виявили, що в мене однобічна пневмонія з правого боку. Після цього мене госпіталізували і прокапали антибіотиками.

Після перших днів лікування в лікарні я відчула деяке поліпшення і з'явилися нові сили. Сильний кашель, який мучив мене до цього, припинився, і я відчула себе набагато краще.

Через тиждень у мене різко підвищилася температура (38,5-39 градусів), з'явилися кашель, сильна слабкість і задишка. Оскільки температуру не вдалося збити, мене поклали в реанімацію.

Хвороба посилилася – з'явився дуже сильний кашель і біль у грудній клітці. У ті дні я себе дуже погано почувала. Я ніколи не могла собі уявити, що зі мною могло таке трапитися.

– Як Вас далі лікували?

– Мені знову зробили рентген і виявили вже двобічну пневмонію. Через два дні зробили повторний знімок, який показав, що вогнищ запалення стало більше. Висока температура трималася 3-4 дні. Був день, коли я навіть самостійно не могла сходити в туалет і мені допомагали інші люди. Через сильну слабкість не могла нічого їсти й пити. Коли мені робили укол, я не могла навіть розвернутися. Цей стан неможливо передати словами.

Після цього мені змінили курс лікування. Всього прописали три різних антибіотики – інші просто не допомагали. Після прийняття останнього мені стало легше, температура почала знижуватися до 37,5, але трималася ще тиждень.

У лікарні я провела приблизно місяць, але коли мене виписали, температура ще трималася приблизно 37,2. Вранці її не було, але десь орієнтовно об 11.00 вона підвищувалася й не спадала до кінця дня. Незважаючи на це, я відчувала себе дуже добре.

На той момент, коли це почалося (тобто кінець березня), хворих було не так багато, тому я лежала в палаті сама. Зараз через брак місць у нас в палатах перебуває більше людей (десь по 2-3 особи).

– Ви говорите, що Вам було важко дихати й ви відчували сильний біль у грудях. Вас під'єднували до апаратів ШВЛ (штучної вентиляції легень)?

– Під час мого лікування використовувався СИПАП-апарат, який не передбачає інвазивного впливу. Досить було просто надіти спеціальну маску. Цей апарат дозволяє наситити легені повітрям за допомогою подання стисненого кисню прямо в дихальні шляхи. Завдяки цьому вони розправляються й дихати стає набагато легше.

– Чи проходили Ви реабілітацію?

– Після хвороби в мене ще місяць були сильне серцебиття, задишка й біль біля серця. Донедавна я ходила на інгалятор. Поки що я не перевіряла легені на рентгені, але це потрібно буде обов'язково зробити. Також потрібно ще пройти обстеження в пульмонолога.

У мене ускладнення більше пішли на серце. Спочатку воно боліло щодня, потім через тиждень і зараз тільки іноді. Я навіть коли робила мінімальне навантаження, дуже сильно відчувала серце. Два тижні тому ходила до кардіолога і мені призначили лікування, після якого мені стало краще.

Також під час хвороби в мене з'явилося надмірне потовиділення, яке досі не припиняється. До цього в мене таких проблем не було. Іноді на роботі мені доводиться переодягатися п'ять разів на день. Ймовірно, це пов'язано з інтоксикацією й високою температурою.

– Якими препаратами Вас лікували під час загострення хвороби?

– Протягом усього курсу лікування мені призначали шість різних антибіотиків (типу "Тієнам") і противірусні ліки (типу "Алувіа"). Деякі антибіотики, які вказані в протоколі, не допомагають за таких захворювань.

Коронавірус викликає пневмонію, яка лікується антибіотиками не низького класу, а високого. Антибіотики високого класу дуже дорогі й коштують 500 грн за одну ампулу. А таких ампул потрібно по 3-4 в день. Їх надають спонсори або люди самі їх купують.

– Як Ви себе зараз почуваєте?

– Наразі я себе почуваю задовільно. З моменту одужання пройшло вже три місяці. Я навіть вийшла на роботу. Звичайно, на початку було важко.

– Ваш чоловік теж хворів?

– Він захворів через тиждень після мене. Але в нього була легка форма пневмонії. Все минуло без будь-яких ускладнень. Він пролежав тиждень у лікарні.

– На Вашу думку, з чим це пов'язано?

– Я вважаю, що це пов'язано з високою концентрацією вірусів у лікарні, де я працюю. У нас у реанімації лежать важкі хворі, від яких можна легко заразитися. Мої колеги дотримуються такої ж думки. Дуже багато лікарів, які працювали в реанімації, захворіли на COVID-19, а ті з них, хто працював в інших відділеннях, хворіли набагато рідше. Із них кожен хворів по-різному: у когось ця хвороба пройшла в легкій формі, а в когось – у важкій. Усе залежить від імунітету. Звичайно ж, вони всі одужали.

Ми були одягнені відповідно до протоколу: костюми, халати, маски, рукавички й захисні щитки. Я не маю уявлення, чому ця екіпіровка нас не захистила.

Ми також припускали, що, можливо, у нас недосконала система витяжок. Але, якщо говорити чесно, то я не знаю. Мені важко відповісти на це питання, тому що в нас усе обладнано правильно.

– Ви їздили кудись відпочивати під час відпустки?

– Я дуже довго була на лікарняному, під час якого взагалі з дому нікуди не виходила. А потім ще взяла відпустку. До батьків я також не їздила.

Після хвороби мені дуже хотілося їсти, особливо сухофрукти, горішки, фрукти й зелену цибулю. Я постійно щось жувала – то печиво, то яблуко, то цукерки. До речі, я суттєво набрала вагу (багато людей, які перехворіли на коронавірус, теж поправляються). Але досі не доведено – чи це побічний ефект від ліків або це якось пов'язано з коронавірусом. Переважно пацієнти поправляються не під час лікування, а коли вже перебувають вдома.

Ми разом із чоловіком сиділи вдома, а мої батьки десь раз на тиждень залишали продукти в нас у дворі. Я спускалася й забирала їх.

Сьогодні я хочу порадити людям більше їсти вітамінів, займатися спортом і бувати на свіжому повітрі.