Лікарі рятують життя військовим і цивільним: як у Дніпрі працює алергоцентр
Велике інтерв’ю з лікаркою, яка розповідає про роботу алергоцентру у Дніпрі: допомогу дітям, вагітним, дорослим та військовим. Важкі хвороби, поранення на фронті, історії пацієнтів, яких війна не зламала, і моменти щирої вдячності – все це показує, як турбота та професіоналізм рятують життя щодня.
"Ми з першого дня війни допомагаємо військовим. Але ще з 2019 року ми долучилися до допомоги нашим військовим, які брали участь в АТО. І ми всім центром виїжджали у Покровськ, на передову і допомагали нашим військовим. Тоді надали допомогу 45 бійцям, за невеликий час – ми прилетіли о 11-й і в 21 вже улетіли.
Нам давав командувач фронту вертоліт. В нас були ЧП, ми попали під обстріл, але все витримали і велику-велику допомогу надали нашим захисникам і надали ліки. І мені тоді допомогли з фармацевтичної компанії. І одна компанія – наша, українська, зробила небулайзери із куленеприникної сталі, за допомогою яких ми надаємо допомогу хворим на бронхіальну астму.
Після повномасштабного вторгнення ми 24 на 7 приймаємо військових, які не потребують хірургічного втручання. У нас знаходяться, по-перше, наші військові, які страждають на алергічні захворювання, які стали більш важкими, або важкими, які мають ускладнення і які в гострому стані, ми лікуємо. Чому вони стали важкішими? Тому що наші військові на фронті "на нулі" знаходяться в окопах. В окопах внизу глина. У глині розмножується активно кліщ домашнього пилу, а на поверхні є амброзія, бур’яни, які посилюють симптоми алергії. І тому всі військові, які пішли тільки з алергічним ринітами, вже повертаються з бронхіальною астмою. У нас дуже багато добровольців, які мали бронхіальну астму до початку війни, вони пішли з легкою, середньою формою, але прийшли вже з дуже важкою формою.
Це одні хворі, які мають респіраторну алергію. Ми їм дуже багато помагаємо. Ми їм даємо базисну терапію і робимо все, щоб вони мали ці препарати, без яких життя неможливо, щоб вони були весь час. Ми і тут лікуємо, і з собою на фронт додаємо. Всі ми з ними спілкуємося, всі ми по телефону, і коли в них закінчуються, ми знаходимо варіанти, як можливо передати ці ліки нашим хворим.
Це респіраторна алергія, але є ще важкі форми кропив’янки, бо кропив’янка дуже-дуже залежить від харчування, а ми розуміємо, яке на фронті харчування, і від стресу. І враховуючи те, що наші хворі завжди в стресі і харчування на фронті недієтичне, у них загострюється кропив’янка. Все тіло вкрите пухирями, які дуже-дуже сверблять, тому люди не можуть бути такими боєздатними, як до захворювання.
Тому ми їх сюди госпіталізуємо, знімаємо (симптоми), але є деякі хворі, в яких ми не можемо зразу добитися стійкої ремісії. Коли вони повертаються на фронт, вони і через тиждень-два знову з цим загостренням цієї кропив’янки до нас доходять".