УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Олександр Кондратюк
Олександр Кондратюк
Засновник Всеукраїнської освітньої компанії Setstud

Блог | Кожен четвертий учитель завалює кваліфікаційні тести? що робити?

Кожен четвертий учитель завалює кваліфікаційні тести? що робити?

Державна служба якості освіти оприлюднила результати першого етапу сертифікації педагогів. Озвучені підсумки освітянських врожаїв шокують! 27% вчителів початкових класів взагалі не подолали пороговий бал незалежного тестування. До речі, він складає лише 60 вірних відповідей зі ста. Тобто, рівно чверть протестованих “метрів” не набирають і половини правильних відповідей на запитання, які напряму стосуються професійної компетентності. Чому ж вітчизняну освіту постійно лихоманить та де шукати порятунку? Від відповідей на ці непрості питання залежить майбутнє українського суспільства.

“Скринька Пандори”

Заради об’єктивності варто зазначити - проблема сумнівної кваліфікації вчителів поширена не лише у початковій школі. Рівень професійної придатності викладачів середньої та старшої школи не менш плачевний. Проте звинувачувати в цьому самих педагогів - хибна та недалекоглядна тактика. Адже не буває проблем, в якій винні лише “гравці однієї команди”.

Глибинною передумовою поточного становища українських освітян є державний підхід до системи навчання вчителів. Статистика 2020 року свідчить, що аж 6% українського студентства - майбутні дипломовані педагоги, і ця цифра з кожним роком невпинно зростає. Водночас, державні загальноосвітні заклади постійно скаржаться на гострий кадровий голод. І це тоді, коли більшість випускників “повчальників” вперше і востаннє викладають у школах хіба що на пробних уроках під час навчальної практики.

Причин для такої дивної невідповідності декілька. Перша, неочевидна, полягає у низьких прохідних балах та великій кількості “бюджетних” місць у педагогічних вузах. Тобто, на вчителів вступають ті випускники, які не мають достатньо високих оцінок для вступу на більш “модні” спеціальності. Що вже казати про критично застарілі методики навчання у педагогічних ВНЗ? Так, провідна дисципліна усіх майбутніх вчителів - педагогіка - і досі викладається на радянських засадах гуманізму. В той час, як прогресивна Європа послуговується лише сучасними методиками викладання предметів. Друга, найбільш поширена причина небажання випускників пов’язувати своє життя з педагогічною практикою - мізерні зарплати, що і близько не відповідають рівню навантажень вчителя. Дані Державної служби статистики свідчать, що заробітна плата освітян складає лише 87% від середньої по економіці. Третій, не менш важливий фактор, що зумовлює низьку популярність професії педагога - загальне зниження рівня культури домашньої освіти. Тобто, сучасні батьки, в більшості, не вважають за потрібне закладати дітям базового підґрунтя, яке мотивувало б учнів отримувати знання. Таким чином, саме дорослі знецінюють професію і повагу до вчителя як таку.

То чи маємо ми моральне право звинувачувати освітян у небажанні вдосконалюватись чи докоряти через високий відсоток випадків професійного вигорання?

Де шукати порятунку?

Як не дивно, врятувати українську освіту можуть самі педагоги. Адже на 27% викладачів, що не здолали тестування, припадає 73% цілком компетентних і фахових вчителів. Ті освітяни, які легко підхопили карантинні зміни та стали активно впроваджувати діджитал-інструменти в освітній процес - наразі мають високий показник результативності навчання. Саме вони мають стати флагманом докорінних змін у підготовці освітян до педагогічної практики.

На жаль, новатори від освіти часто піддаються цькуванню з боку консервативної частини вчителів “старої школи”. Достатньо лише згадати історію Ольги Халепи з Харківщини, яку педколектив врешті довів до звільнення через її креативний підхід до проведення уроків біології. Проте саме її досвід - безцінний з точки зору підходів до викладання будь-якого матеріалу. На відміну від колег, учні та батьки оцінили її старання та були в захваті від “біологічного репу”.

Модною та цікавою для молоді освіта стане лише внаслідок докорінної модернізації. Сучасні підлітки опановують гаджети значно раніше, ніж розмовну мову. Чи можуть вони серйозно ставитись до знань від вчителя, який рік працює в Zoom, але досі не навчився швидко вмикати камеру?

Саме тому існує гостра необхідність якнайшвидше розпочати створювати та розбудовувати мережу центрів освіти педагогів. Підвищити цифрову грамотність і рівень володіння сучасними технологіями - не така складна і тривала задача, як здається на перший погляд. Тим більше, що досвідом опанування новітніх розробок охоче діляться самі педагоги та експерти. І хоча їхні ініціативи надто локальні, але ж починати з чогось таки потрібно...

Підсумки

Гострі проблеми української освіти особливо яскраво проявились під час пандемії. Сотні тисяч учнів та батьків наочно зіштовхнулися зі значним відставанням шкіл від реалій сучасності. І якщо більшість педагогів змогли впоратись із новим викликом та самостійно підлаштуватись під обставини, то некомпетентна меншість продовжує вперто тягнути навчальний процес на дно. Відповідальність за існуючий стан речей лежить, в першу чергу, на державі. Саме безлад у стратегічній політиці призвів до лякаючих наслідків. На щастя, зміни можливі. І запорука таких змін - небайдужість кожного з нас.

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...