Коронавірусом заразиться 30 млн українців, нас чекає важкий сценарій COVID-19. Інтерв'ю з Ольгою Голубовською

Сьогоднішня моя співрозмовниця – Ольга Голубовська, одна з найтитулованіших представниць інфекційної медицини: докторка наук, професорка, завідувачка кафедри інфекційних хвороб університету Богомольця. Як досвідчена фахівчиня Ольга Анатоліївна розповідає в найдрібніших деталях про те, що буде з українською медициною в разі реалізації "трагічного сценарію" розвитку пандемії коронавірусу, скільки мільйонів людей опиниться в лікарнях, а також наскільки старанно й послідовно "реформатори від МОЗ" вбивали галузь. "Але зараз багато що змінилося", – говорить професорка Голубовська.

Чим саме та як ми, громадяни, можемо вплинути на ситуацію – читайте в інтерв'ю.

– Ольго Анатоліївно, почнімо з практичного питання: скільки місць для розміщення коронавірусних хворих вже обладнано в Україні та скільки таких ліжок реально необхідно, беручи до уваги пандемічний прогноз?

– Я не можу сказати точну цифру. Природно, інфекційних ліжок не вистачатиме. Кожен регіон вже визначився, які відділення він буде закривати, перепрофілювати під моноінфекцію. Інфекційні стаціонари можуть госпіталізувати пацієнтів із різними інфекційними захворюваннями, тому що є можливість ізоляції, так вони були історично побудовані. Тоді як звичайні відділення можна переобладнати тільки для хворих із одним типом вірусу.

Уже в кожному регіоні є такі стаціонари, але і їх не вистачатиме. Ви самі бачили, що відбувалося в Китаї, і там пішли іншим шляхом: почали будувати ось ці дві величезні лікарні, щоб максимальна кількість пацієнтів була госпіталізована та ізольована. Та ж проблема вирішується зараз і в Києві: куди госпіталізувати людей, якщо буде дуже великий наплив. Зокрема, розглядається питання, наприклад, про організацію такої медичної допомоги в якихось величезних просторах.

– Скільки часу потрібно, щоб такі простори розгорнути?

– Досить швидко, але їх потрібно ще й обладнати. Ці простори не придатні для осіб у критичному стані, для їх лікування знадобиться стаціонарне обладнання, ті ж ШВЛ.

Наше найголовніше завдання – мінімізувати кількість пацієнтів, які потребуватимуть цих апаратів. Тому я наполягала на затвердженні протоколу лікування. Завдяки досвіду, який ми набули в ці дні, завдяки своєчасному втручанню у великої кількості пацієнтів, відсотків 20-25, зупинили розвиток хвороби та запобігли ускладненню їхнього стану. Це наше основне завдання.

А оскільки захворювання своєрідне, є певні періоди, коли у хворих очікуються погіршання стану. Тому ми в наших наказах прописали рекомендацію сімейним лікарям щодо термінів, протягом яких потрібно спостерігати за хворими.

Сподіваюся, що нас омине трагічний сценарій, але важкий сценарій, природно, буде.

– Яка між ними різниця в цифрах?

– Заразиться 80% людей. З них 80% перехворіють неважко, 20% матимуть такі форми: середньої тяжкості й дуже важку, які вимагатимуть госпіталізації. З цих усіх занедужалих 20% потребуватимуть госпіталізації, а 5% – інтенсивної терапії, вони будуть критично важкими. Це сценарій середній, скажімо так. Природно, він може бути гіршим: якщо кількість пацієнтів, що потребують госпіталізації, буде не 20%, а 25%.

Якщо вважати, що у нас 30 млн осіб захворіє, ну ось і порахуйте 20% від них: 6 млн вимагатимуть госпіталізації, 1,5-2 млн – інтенсивної терапії. Це такий досить складний сценарій.

Я, чесно кажучи, думаю, що нам буде трохи легше. Подивимося.

– Завдяки чому?

– Я спираюся на те, що коронавіруси – це сезонні захворювання, як і грип, наприклад. До літа, мені б хотілося, щоб масштаби хвороби знизилися. Я веду до того, що восени можлива друга хвиля, це один зі сценаріїв. Другий – не буде жодного зниження влітку, хоча я з цим не погоджуся.

– Ви сказали, що вдалося кількість важких хворих зменшити на 20%? Завдяки чому?

– Я не хочу розповідати всі подробиці, якими схемами лікуваннями і чим ми користувалися. Ще раз кажу: найголовніше в нашій інфекційній патології – це тимчасовий чинник. Ми повинні вміти, по-перше, вчасно виявляти хворих – це теж дуже складне завдання, адже в низки пацієнтів дихальні розлади розвиваються без підвищення температури тіла; у них просто якоїсь миті з'являється утруднене дихання – і все, ні підвищення температури тіла, нічого іншого вони не відчували. По-друге, лікувати за тими схемами, які на сьогодні, зі зрозумілих причин, не мають чітких доказів. Адже яка доказова медицина може існувати щодо вірусу, який з'явився два або три місяці тому; є вже накопичений досвід у світі, і ми повинні його використовувати.

Ми спілкуємося з величезною кількістю колег. Я вчора розмовляла з професором, реаніматологом із Мадрида, він повністю підтверджує ефективність тих чи інших схем лікування. Навіть більше, ми вже впровадили це в клініках, взяли на себе відповідальність і без всяких протоколів, заради порятунку хворих, впровадили ці схеми лікування. Якби ми зараз цього не зробили, то в нас ситуація була б сумнішою, можете мені повірити.

Крім того, я дуже вдячна нашому новому міністру, який першого ж дня свого перебування на посаді заговорив про затвердження протоколів лікування. До призначення Степанова ми порушували це питання на всіх рівнях, але воно там дуже складно вирішувалося. Але після зміни глави МОЗ протоколи були затверджені за день-два.

Але наші зусилля можуть перекреслити самі люди. Ось чому Італія так постраждала? Тому що італійці на початкових етапах ігнорували рекомендації влади. Вони собі ходили, гуляли, вечеряли, що і призвело до такого вибухового поширення. Все-таки ці обмежувальні заходи, вважаю, абсолютно обґрунтовані, тому що в багато разів знижують навантаження на систему охорони здоров'я, тому що сповільнюють темпи зростання кількості інфікованих, а це дуже важливо. Адже якщо сьогодні-завтра виникає 9 вал, тоді настане колапс системи охорони здоров'я, моментально, за кілька днів. А зараз ми встигаємо нарощувати зусилля, щодня щось робиться, у нас намети поставили для сортування хворих, МНС працює – населення просто цього не бачить. Якби вже сьогодні був шквал хворих, то всі зусилля виявилися б безглуздими в такому хаосі.

– Говорячи про пандемію, ми зараз мовимо здебільшого про Київ і обласні центри, а ми ж розуміємо, що так звана реформа фактично вбила медицину на районному рівні. Що там буде?

– Все залежатиме від того, яка кількість нас очікує хворих. Що ми з вами зробимо в цій ситуації? Італія, Ізраїль, якщо я не помиляюся, Іспанія повернули своїх лікарів-пенсіонерів. Хто в нас буде повертатися, якщо вибачте, похорони коштують удесятеро більше, ніж місячна зарплата лікаря.

Я вважаю однією з найбільш грубих помилок міністерства Супрун те, що вони абсолютно не працювали з регіонами. Навіть більше, регіональна медицина роками руйнувалася, а з часу впровадження цієї реформи ситуація погіршилася через обмежений доступ до медичної допомоги.

Хороша новина в тому, що 80% людей хворіють у легкій формі, значить, зростатиме імунний прошарок, і я сподіваюся, що з часом вірус теж ослабне природним шляхом. Тому нам важливо розтягнути спалах у часі. Карантин – це погано, але він виправданий. Ось яка тривалість у нього повинна бути – я не готова такого сказати, я не знаю. Все залежатиме від розвитку подій.

– Яка ситуація з захисним одягом для лікарів? Чому навіть в Італії та Іспанії медичні працівники так часто хворіють?

– Лікарі потрапляють у зону ризику з кількох причин. Перша й основна – абсолютна нестача засобів індивідуального захисту, в усьому світі. 30 березня 2020 року FDA (Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів США) випустило нові рекомендації щодо використання респіраторів, де дозволяють їх повторне використання (після певних процедур дезінфекції). Тому що їх потрібна просто неймовірна кількість.

Або інша історія: госпіталь повинен бути розділений на чисту та брудну зону. Цю зону можна зробити тільки в інфекційних відділеннях, які первинно так і побудовані. В інших відділеннях це організувати практично неможливо. Якщо ви заходите в брудну зону, то ви повинні весь час перебувати в цьому одязі. Якщо у вас таке відділення, що ви переходите з однієї "брудної" палати в іншу через чисту зону, то повинні зняти з себе захисний одяг, а потім одягнути. Якщо взяти, наприклад, один поверх з 10 палатами, то вам потрібно 20 разів змінити одяг. Тому це проблема в усьому світі, а в Україні – особливо. Одна річ Київ і центральні лікарні, яким всі допомагають, інша – всі решта.

Друга проблема – що у нас медперсонал працює в посиленому режимі. Це суперечить усім сучасним нормам, але іншого виходу немає. Лікар спершу опікується хворими, потім йому потрібно заповнити 250 паперів. Коли медпрацівники працюють у такому авралі, вони просто втомлюються, самі припускаються помилок, недбало ставляться до обережності. Якщо людина правильно використовує ці костюми, то вона не повинна інфікуватися. Але якщо в Іспанії, Німеччині та США було внутрішньолікарняне поширення, це свідчить тільки про те, що були порушені норми.

Далі буде. У другій частині – про те, чому викладачів медустанов позбавили практики, як тепер "підпільно" оперують професори, а також про інші "дивацтва" медреформи.