Блог | Кінець кривавого диктатора – кумира Путіна

70 років тому пішов з життя найкривавіший "червоний диктатор" Йосип Сталін. У боротьбі з "внутрішніми ворогами" він убив мільйони невинних співгромадян. Ще 10 мільйонів заморив голодом в Україні, Кубані, Ставропіллі.

Навіть кровожерливий Гітлер був би йому до коліна. Сталін помер у своїй офіційній резиденції під Москвою, і до сьогодні не зрозуміло, чи його задушили товариші по партії, які щомиті тремтіли, щоб не бути заарештованими горезвісним НКВД, чи, будучи хворим, він, можливо, чекав від когось допомоги, коли йому стало погано, але ніхто з оточення та охорони не наважувався увійти до спальні без особистого дозволу диктатора. У будь-якому випадку смерть Сталіна значно полегшила життя більшості представників радянського керівництва, яке протягом останніх 20-30 років постійно присягало на вірність своєму комуністичному вождю, але вже довший час було налякане масштабами репресій в країні, які охоплювали від простих людей до генералів і вищої партійної номенклатури.

У країні, що мала назву Радянський Союз, ніхто не був впевнений у своїй безпеці. Агенти НКВД могли прийти за тобою кожного дня і навіть будь-якої години, як на роботу, так і додому, заарештувати як на вулиці, так і під час урочистостей. Ніяких гарантій немає ні коли ти міністр, ні коли студент чи пенсіонер. Ти навіть можеш бути селянином десь у глухомані чи, може, відомим актором. В один момент твоє життя може змінитися зі статусу шанованого члена суспільства на "ворога народу". Всі твої минулі заслуги нікого не хвилюють. Коли НКВД отримує сигнал, що ти підозрілий суб'єкт, тоді твоя історія успіху закінчена. Ти можеш пояснити все на свій захист на майбутньому і швидкому суді, де тобі дадуть кілька хвилин на своє виправдання, але знову ж таки, це нікого не хвилює. Рішення суду вже підготовлене заздалегідь. Ти отримаєш смертний вирок або десять-п'ятнадцять років ув'язнення в концтаборах Сибіру. Ці табори були винаходом радянської системи караючих органів для боротьби з внутрішніми ворогами. Високопоставлені нацисти з Берліна взяли це як ноу-хау і розвинули в Німеччині та окупованих країнах. Радянський досвід боротьби з усіма невдоволеними всередині країни був перейнятий колегами з Третього рейху під час тісних відносин між Москвою та Берліном, що існували в 1938-1940 роках. Тоді Сталін і Гітлер домовилися про поділ Європи на зони впливу. Усі сусідні з СРСР країни були віддані під опіку й управління Москви, а інші стали сферою впливу німецьких нацистів.

Але в 1941 році, наприкінці весни, Гітлер передумав співпрацювати зі Сталіним, вважаючи його монстром і навіть особою позбавленого людських рис. Фюрер дійшов висновку, що комуністи стали Zлом і небезпекою для всього континенту, і вважав за необхідне знищити їх глобальний розсадник, яким став Радянський Союз. Так, 22 червня 1941р. замість великого нападу на Британію армія Третього рейху перетнула кордони Радянського Союзу. Розпочався новий етап Другої світової війни, започаткованої Берліном і Москвою нападом на Польщу у вересні 1939 року. Тоді Сталін впав у депресію і кілька днів не виходив зі свого кабінету в той час, коли радянські війська програвала одну битву за іншою німецькому Вермахту…

Йосип Джугашвілі народився в 1878 році в грузинському містечку Горі і вже в 20 років почав займатися марксистською діяльністю. У 1912 році він узяв прізвисько "Сталін", тобто людина зі сталі, але у вузьких партійних колах його називали "Коба", що в перекладі з грузинської означає людина без страху. У 1917 році він був у керівництві партії, коли до влади прийшли більшовики, а після смерті Володимира Леніна поступово перебрав на себе керівництво правлячою партією. Більшовики починали як борці за створення держави робітників і селян без експлуатації, але швидко опинились на платформі жорсткого управління країною та знищення кожного, хто хоч трохи був проти лінії партії. Вже пізніше все перетвориться на масові репресії, коли будь-кого можна було заарештувати і покарати лише на підставі заяви сусіда чи колеги по роботі. Радянський Союз тоді розпочав боротьбу з усім світом, який на думку Кремля був капіталістичним і гнилим. Москва почала створювати систему соціалістичних країн, які разом із СРСР мали боротися зі світовим імперіалізмом. Після Другої світової війни до неї було включено також Югославію під керівництвом місцевих комуністів і їх лідера Йосипа Броза, що мав партійне прізвисько Тіто. Але в 1948 році Москва і Белград стали смертельними ворогами. Сталін вимагав усунення тодішнього політичного керівництва Югославії і вбивства самого Тіто. Між двома Йосипами почалася запекла боротьба. Але Сталіну не вдалося перемогти Тіто, хоч він у своєму житті мав надто мало політичних поразок. Серед югославських комуністів він розраховував на підтримку прихильників Москви, які лише спробували щось зробити, коли їх усіх заарештувала югославська служба безпеки, якою безпосередньо керував Александр Ранкович як міністр внутрішніх справ. Усіх, хто підтримував Сталіна чи не був на боці Тіто, відправляли до в’язниці на Голому Отоці. Звичайно, не можна порівнювати умови перебування у в’язниці на Голому Отоці (острів в Адріатичному морі) чи концтабори в Сибіру, ​​але система репресій проти всіх, хто не погоджувався з лінією партії, визначеною виключно її керівником, була однакова.

Для Володимира Путіна Йосип Сталін є кумиром та зразком поведінки. Тому не треба дивуватися чого володар Кремля пішов війною проти України, а насправді проти усієї західної цивілізації. Путін став Сталіним сучасності. Для офіційного Пекіну зразком поведінки завжди був Йосип Броз Тіто та Югославія. Тіто переміг Гітлера та в принципі і Сталіна. Так, що сучасні Росія і Китай можуть бути союзниками як СРСР та Югославія до 1948 р. Але потім, як відомо, дійшло до повного розходження, а вже після змін у Москві до поступової нормалізації.

Політичним наступником Йосифа Джугашвілі став Микита Хрущов, який особисто приїхав до Белграда для налагодження двосторонніх відносин між СРСР і Югославією. На похорони Сталіна прибуло лише кілька іноземних делегацій із васальних країн СРСР. На похоронах Тіто було найбільше в історії делегацій з усього світу. Після смерті Сталіна сталінізм пішов у забуття з 1953 року. Його згадали, коли в 2000 р. до влади прийшов Володимир Путін. Після військової поразки російської армії в Україні або "відходу у вічність" нинішнього очільника Кремля, путінізм як сучасна форма сталінізму буде суворо засуджена Міжнародним судом злочинів агресії в Україні і зникне як ідеологія війни та анти людяності.