Катастрофа Іл-76 над Луганськом: в Україні вшанували пам'ять 49 янголів крилатої піхоти

У суботу, 14 червня, минуло шість років від дня, коли російські терористи збили український літак Іл-76 у небі над Луганськом. У результаті трагедії тоді загинуло 49 захисників.

Причиною падіння повітряного судна було його ураження із ПЗРК "Ігла". Всі загиблі Герої прямували до Луганського аеропорту на підмогу побратимам. OBOZREVATEL разом з іншими українцями згадує ті трагічні події у день роковин (щоб подивитися відео, доскрольте сторінку до кінця).

Хронологія подій

14 червня 2014 року екіпаж військово-транспортного літака Іл-76МД (бортовий номер 76777) Повітряних сил ЗСУ під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого виконував бойовий політ в луганський аеропорт.

Волонтерка Галина Абрам'юк на своїй сторінці у Facebook нагадала, що на борту літака перебували 9 членів екіпажу та 40 військовослужбовців дніпропетровської 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, які летіли на ротацію. На борту також були військова техніка, спорядження та продовольство.

Близько 01:00, під час заходу на посадку на аеродром міста Луганськ, на висоті 700 метрів борт 76777 був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу "Ігла". В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців – весь екіпаж літака та особовий склад десанту, – загинули.

Загалом того дня до Луганського аеропорту вилетіли три літаки Іл-76МД. Перший літак (бортовий номер 76683) під командуванням полковника Дмитра Мимрикова сів о 0:40. За 10 хвилин збили другий літак (бортовий номер 76777). Третій отримав наказ повертатися.

Імена загиблих Героїв

Серед загиблих – 9 членів екіпажу із Запорізької області, два десантники з Донецька, по одному з Херсона, Одеси, Харкова, Луганська, Кіровограда, Львова. Ще 32 особи – з Дніпропетровської області. 10 із Дніпропетровська, 6 із Кривого Рогу, 2 з Павлограда, 2 з Дніпродзержинська, 2 з Нікополя. Решта чоловіків – із сільських районів Дніпропетровщини.

Загибель усіх 49 військових, які перебували на борту збитого літака, стала найбільшою втратою з початку Антитерористичної операції та найбільшою на той час одночасною втратою Збройних сил України за увесь період незалежності.

Екіпаж

• Буркавцов Володимир (1976-2014), бортовий авіатехнік, гвардії старший лейтенант

• Бєлий Олександр (1976-2014), командир екіпажу, гвардії полковник

• Д'яков Михайло (1968-2014), керівник повітряно-вогневої тактичної підготовки, гвардії майор

• Ковалик Олександр (1972-2014), старший повітряний стрілець, гвардії прапорщик

• Козолій Олександр (1984–2014), старший бортовий авіатехнік, гвардії старший лейтенант

• Ментус Віктор (1982–2014), старший повітряний радист, гвардії прапорщик

• Павленко Олег (1971–2014), старший технік, гвардії старший лейтенант

• Скочков Ігор (1977–2014), штурман авіаційної ескадрильї, гвардії капітан

• Телегін Сергій (1971–2014), керівник технічно-експлуатаційної служби авіаційної ескадрильї, гвардії капітан

25-та повітряно-десантна бригада

• Авдєєв Костянтин, старший навідник, старший солдат

• Авраменко Олександр, стрілець-зенітник, солдат

• Алтунін Валерій, командир взводу, старший лейтенант

• Бондаренко Віталій, гранатометник, солдат

• Гайдук Ілля, солдат

• Горда Анатолій, старший механік-водій, старший солдат

• Грабовий Валерій, заступник командира батареї, старший лейтенант

• Дмитренко Андрій, солдат

• Добропас Сергій, стрілець-зенітник, старший солдат

• Дубяга Станіслав, стрілець-зенітник, солдат

• Каменєв Денис, стрілець-помічник гранатометника, старший солдат

• Кива Владислав, водій-машиніст заправної машини, молодший сержант

• Ковальчук Юрій, командир бойової машини, сержант

• Коренченко Олег, солдат

• Коснар Павло, командир відділення, молодший сержант

• Котов Олександр, стрілець-зенітник, солдат

• Кузнецов Антон, стрілець-зенітник, старший солдат

• Кулібаба Руслан, водій-заправник, сержант

• Кучерявий Сергій, командир відділення, молодший сержант

• Левчук Павло, стрілець-зенітник, солдат

• Лісной Сергій, механік-водій, солдат

• Малишенко Тарас, стрілець-зенітник, солдат

• Манулов Сергій, технік, старший прапорщик

• Мірошниченко Сергій, старший навідник, старший солдат

• Москаленко Сергій, солдат

• Ніконов Павло, стрілець-зенітник, солдат

• Рєзніков Євген, командир гармати, сержант

• Самохін Антон, слюсар-монтажник, старший солдат

• Санжаровець Артем, старший солдат

• Скалозуб Артем, старший навідник, старший солдат

• Шостак Сергій, стрілець-зенітник, старший солдат

• Шульга Андрій, солдат

• Шумаков Сергій, старший стрілець, сержант

• Кривошеєв Сергій, механік-водій, солдат

• Проньков Ростислав, солдат

• Бабан Віталій, командир відділення, сержант

• Токаренко Ігор, механік-водій, солдат

• Бахур Віталій, заступник командира батареї-інструктор з ПДП, старший лейтенант

• Гончаренко Сергій, командир гармати, молодший сержант

• Ліфінцев Олег, водій-заправник, старший солдат

Пам'ять

У трагічну дату українці з болем згадали перших загиблих Героїв російсько-української війни. На своїх сторінках у соцмережах вони присвятили їм зворушливі слова.

"Світла пам'ять воїнам, які загинули у збитому літаку Іл-76, і всім захисникам України, котрі цього дня віддали свої життя за нашу незалежність. Не маємо права забути. Герої не вмирають!" – зазначив президент України Володимир Зеленський.

"Герої не вмирають! "Крилата піхота" летіла на допомогу своїм побратимам, які тримали оборону Міжнародного аеропорту "Луганськ". Шість років минуло від страшної трагедії, однак гіркий біль і досі продовжує пекти наші серця", – написав командувач Об'єднаних сил ЗСУ генерал-лейтенант Сергій Наєв.

"Україна, на жаль, і сьогодні втрачає найгідніших своїх синів, що мужньо відстоюють її територіальну цілісність, суверенітет і незалежність. Тож схилімо голови в пам'ять про воїнів, які загинули за волю України! Ми не забули і не забудемо нікого! Ви – назавжди в наших серцях! Вічна Слава та шана Вам, захисники України!" – додав він.

"Пам'ятаймо! 49 янголів... Ми пам'ятаємо. Героям слава!" – пише волонтерка Галина Абрам'юк.

"В ніч на 14 червня 2014 року 49 синів України пішли в небо. Пішли і не повернулися... Сьогодні шоста річниця. Вже шоста річниця горя і жалоби... Я пам'ятаю, наче вчора... Спочатку шок, жах, біль... Як ми готувалися і приймали тіла загиблих Героїв... Як я намагалася знайти і впізнати тіло Сергія Лісного, з яким я працювала на заводі в Дніпродзержинську... Марно... Стало зрозуміло, що тільки ДНК-експертиза ідентифікує всі тіла. Але із усіх документів з літака вцілів лише його частково обгорілий військовий квиток", – згадує радниця голови Дніпропетровської ОДА Тетяна Губа.

"Підніміть очі в небо, махніть нашим Героям, вони з нами назавжди, вічна пам'ять! Героям слава!" – закликала вона українців.

"14 червня вранці я пішла на ринок, а мене запитують: "Ти чула, що збили літак з українськими військовими?". Мене відразу пересмикнуло. Дзвоню Владу – зв'язку немає. Я побігла до військкомату, мені було важливо знати, в якому саме літаку перебував мій чоловік. Але там сказали, що ще нічого не знають. Тільки о 12-й годині дня мені зателефонував воєнком і сказав: "Співчуваю, ваш чоловік загинув", – згадує слова Оксани Киви, вдови загиблого десантника, журналістка Ольга Омельянчук.

"І знов Півсотня є Небесна, і знов найкращих – за межу. Нестерпно боляче й нечесно, приймають смерть вони чужу!" – присвятила вірш загиблим воїнам журналістка Вікторія Довгань.

"Ми не повинні зупинятися і опускати руки! Ми не повинні, по-перше, зрадити їх! Вічна пам'ять Вам, побратими! Співчуття родинам, близьким та рідним... Пам'ятаємо", – написав офіцер ЗСУ, полковник Анатолій Штефан (Штірліц).

"Бачу: хмара відходить, здоровенний місяць освітлює літак, як на картинці. Іде перший ПЗРК терористів, за ним одразу другий. Загоряється двигун, а для такої машини це – не критично, вона могла б сісти. Але у терористів була ЗУ-23, саме після пострілу з неї відрізало крило літака. Спалах, вибух – і все", – поділився моторошними спогадами про загибель літака очевидець тих подій, ветеран війни на Донбасі Андрій Моруга.

"Ступор. Усі мовчать. Є надія: а може хтось вижив? Але ти розумієш – це нереально. Все трапилося майже у сімох кілометрах від самого аеропорту. Хлопці з 25-ї бригади сказали: "Це наші пацани, ми йдемо туди". 80-та бригада також підключилася. Почали пакуватися. Ми розвернули міномети на прикриття, сім кілометрів – наша робоча дальність, тому ми стояли заряджені і наведені", – розповідає він.

"Хлопці завантажили у машину приблизно 60 порожніх ящиків, з яких ми викинули все, і поїхали. Це було о 04.20. Ми зробили туди кілька залпів, щоб терористи розуміли, що ця ділянка прострілюється нами, засаду влаштувати не вийде. Пацани забрали все, що змогли, підірвали боєкомплект, який залишився, і повернулися", – написав Герой.

"Причіп з тілами стояв у нас ще три дні, поки не забрав Червоний Хрест. Ми його охолоджували, як могли, поливали водою. Весь цей час домовлялися з бойовиками, щоб вивезти тіла, бо ми вже були в оточенні – найближчі українські війська стояли кілометрів за 40-50. Літаків після того в Луганському аеропорту більше не було. А злість у нас була неймовірна! По бойовиках ми лупили, скільки вистачало снарядів", – поділився особистим болем воїн.

"Ми не маємо права забувати кожного із них – Героїв, які загинули у збитому ворогом Іл-76, усіх воїнів, які загинули у боях за Україну, і біль у наших серцях залишиться назавжди, доки будемо жити", – відреагував на жалобну дату ексміністр оборони Степан Полторак.

"6 років минуло від тієї страшної ночі, коли у небі над Луганщиною росіяни збили із зенітно-ракетного комплексу український літак Іл-76. 40 військовослужбовців 25-ї окремої повітрянодесантної бригади та 9 членів екіпажу, які перебували на борту, загинули. Вічна пам'ять і слава", – пом'янув Героїв п'ятий президент України, лідер партії "Європейська солідарність" Петро Порошенко.

Слова співчуття та скорботи з нагоди роковин загибелі Іл-76 з'явилися також на сторінках ексвиконувачки обов'язків очільниці МОЗ Уляни Супрун та Посольства України у Великобританії.

\

Як повідомляв OBOZREVATEL, 26 травня українців згадували шосту річницю початку боїв за донецький аеропорт. Вони були одними з найзапекліших у війні на сході України. Оборона ДАП тривала 242 дні – із травня 2014-го до 22 січня 2015 року. Захищаючи цей об'єкт, загинули 100 українських військових.