Блог | Історія повторюється. Збройна навала російських більшовиків на УНР взимку 1918-1919 рр.

Російські більшовики, поневолюючи Україну, завжди використовували підступ і зраду проти українських революційних потуг 1917-1921 рр. (у попередніх статях йшлося про досвід Нестора Махна). Не стала виключенням і Українська Народна Республіка (далі УНР). Серед багатьох прикладів виокремлю збройну навалу, що розпочалася наприкінці 1918 р.

Чому саме тоді?

Бо Україна з середини листопада поринула у хаос внутрішнього протистояння, яке підсилили геополітичні та геостратегічні зміни в Європі й світі за підсумком Першої світової війни.

Справа полягала в тому, що Німецька та Австро-Угорська імперії, програвши війну, капітулювали і розпочали вивід військ з території України. Для Гетьмана Павла Скоропадського це знаменувало "початок кінця", бо, не маючи належної опори в народі, він втратив і німецьку та австро-угорську підтримку. Спроба порозумітися з "небільшовицькою" Росією була марною і лишень підштовхнула опозицію до ініціювання повстання. Вона створила Директорію, яка 14 листопада оголосила повстання проти Гетьмана П. Скоропадського з метою відновлення УНР.

Директорію очолював Володимир Винниченко, але Головний Отаман Симон Петлюра (керував військами) поступово перебрав на себе функції лідера, що посилило політичне протистояння в проводі УНР.

Значні проблеми виникли й через те, що до повстання долучилося багато загонів, отамани яких лише формально або тимчасово визнавали зверхність Директорії УНР (Зелений, Н. Григорієв, С.Коцур та інші). Були й такі, що відразу діяли на власний розсуд. Серед них найвпливовішим став Батько Махно, який очолив окремий вектор українського революційного руху.

Досить помітним став дестабілізуючий вплив збройної інтервенції військ Антанти, що перемогла у Першій світовій війні і намагалася нав’язати свою волю Україні (у грудні 1918 р. відбулися перші бойові зіткнення).

З листопада 1918 р. починається і польсько-українська війна на теренах Галичини (тут виникла Західноукраїнська Народна Республіка, що розпочала переговори про об’єднання з УНР).

Тож російські більшовики для підступної навали обрали вдалий момент – час внутрішнього протистояння й дезорієнтації українського суспільства та вкрай несприятливі зовнішньо-політичні обставини.

Як же діяли російські окупанти?

Московський провід використав для прикриття своєї збройної агресії не тільки український повстанський "бренд", але й створив "Український фронт" і "Українську радянську армію" та "Тимчасовий робітничо-селянський уряд України", що на короткий час дезорієнтувало значну частину українського суспільства...

Та особливий підступ російських більшовиків проявився в уникненні оголошення війни УНР, що стало особливою ознакою російського гібридного вторгнення впродовж перших 2 місяців.

При цьому, усі спроби керівництва УНР досягнути компромісу з московським проводом виявилися марними. Ворожі війська наступали з північного та північно-східного напрямків і поступово просувалися на Харківщину та Чернігівщину. Серед причин успіху відзначу постійне зростання їх чисельності (в кінці грудня понад 55.000) і належне технічне забезпечення. Та ключову роль тут зіграв фактор внутрішньої конфронтації в УНР, що призвела до залишення фронту низкою формувань, а загони Зеленого і Н. Григорієва на короткий час перейшли на сторону ворога.

Дуже важливими стали брак часу, вичерпаність ресурсів та слабка організація Наддніпрянської армії УНР. Нагадаю, що її основу становили повстанські загони, які лише в середині грудня 1918 р. завершили боротьбу з військами Гетьмана П. Скоропадського. Їх реорганізація потребувала значного часу та матеріально-технічного забезпечення, яких не було...

За таких умов ворожі війська мали суттєву перевагу на полі бою, захопивши 3 січня м. Харків, а 12 січня – м. Чернігів. Загроза окупації нависла не тільки над значною частиною Лівобережної України, але й столицею УНР – м. Києвом. А підступний ворог і далі не оголошував війни, вдаючи, що начебто проти УНР воює не Радянська Росія, а "український" більшовицький уряд…

Чи був цей прийом новим для російських більшовиків?

Звичайно, що ні. Вони намагалися повторити грудневий "трюк" 1917 р., коли у Харкові було утворено маріонетковий "український" радянський уряд для прикриття тогочасної окупації України. Не дарма ж і цього разу російські більшовики ще в листопаді 1918 р. утворили "Тимчасовий робітничо-селянський уряд України". Саме він в окупованому Харкові розпочав "творення" маріонеткової "Української Соціалістичної Радянської Республіки", яка мала вдруге закамуфлювати російську окупацію…

Якою ж була українська відповідь?

Уряд УНР 16 січня 1919 р. оголосив війну Радянській Росії і цим кроком викрив перед усім світом підступну російську збройну агресію, яка й спричинила ІІ радянсько-українську війну.

Попри вкрай важкі обставини українці чинили героїчний спротив російським агресорам та їх посіпакам і невдовзі здобули кілька яскравих перемог, але про це іншим разом.

Далі коротко порівняю згадані події з сучасною російсько-українською війною. Подібною до дій більшовиків є підступність путінського режиму, який з 2014 р. веде збройну агресію проти України, але цинічно не визнає її війною (це стосується навіть широкомасштабного збройного вторгнення російських військ, що триває з 24 лютого 2022 р.).

А ключова відмінність полягає в тому, що сьогодні Україна єдина і її захищає потужне Українське військо, ще й більшість країн світу підтримує нашу боротьбу. Тож Сили оборони України разом з усім українським народом невпинно дають жорстку відсіч підступним російським окупантам і наближають нашу ПЕРЕМОГУ!