Блог | Інфікування "чиновництвом". Путівник з очищення публічної служби

Кілька днів тому я оновила пошукову статистику щодо вживання українськими ЗМІ поняття "чиновник". І виявила засилля "чиновництва". Упродовж тижня ЗМІ використали це слово і його похідні 5350 разів. Заради справедливості відзначу, що там ішлося як про вітчизняних посадовців, так і "чиновників" зі США, Ірану та навіть Південної Кореї. Але здебільшого згадували наших…

Особисто для мене показовими свідченнями суспільної омани виявилися міркування популярного артиста Віктора Бронюка, віднедавна – генерального директора Вінницької обласної філармонії. У його висловлюваннях в інтерв’ю "Громадському" слово "чиновники" пролунало 14 разів. 

Власний службовий статус пан Віктор, приміром, пояснив так: "Я – не чиновник, це – не чиновницька посада. Це просто комунальний заклад, який підпорядковується обласній раді. Чиновником я вже був, і якби постало питання знову йти на чиновницьку посаду, я, напевно, не погодився б".

Висловлювання очільника філармонії ілюструють живучість міфу про засилля "чиновників", значною мірою вкоріненого у суспільній свідомості. Не втомлююся нагадувати, що це поняття – абсолютний імперський уламок. Історія України не має "чиновницького" підґрунтя. 

Саме тому команда НАДС ще влітку ініціювала просвітницьку акцію "Чиновники під забороною". Це наша відповідь на бездумне ототожнювання українських публічних службовців із "чиновниками". 

Використання цього імперського штампу, хоч у негативній, хоч у нейтральній конотації, інфікує суспільство хейтом щодо нашої публічної служби. Цим штампом таврують суспільне поле усі: журналісти, народні депутати, урядовці та експерти. Зміцнюючи чужу історичну традицію у свого споживача – пересічного громадянина.

Коротко про історичний контекст. Поняття "чиновник" законодавчо закріпив Петро І у "Табелі про ранги". Цей документ став тригером знищення української еліти. Більшовики формально його скасували, але дух "чиновництва" законсервували. Усі роки існування СРСР саме так зневажливо там називали державних посадовців. Це, між іншим, виглядало природньо, адже в умовах тоталітарного режиму сутність "чиновника" була для людей репресивною і ненависною.  

Мені боляче спостерігати, що після 33 років Незалежності й 10 років війни Україна живе у наративах країни-ворога. Тому ми продовжуємо закликали активні суспільні кола припинити вживати це поняття, що є для нас ментально, історично і політично чужим. Пропонуємо національні відповідники: "державний" та "публічний" службовець.

Ми розуміємо, наскільки важко змінювати уявлення, сформовані століттями. Але попри це упродовж кількох місяців ведемо публічну кампанію, із використанням усіх доступних медійних засобів. 

Пояснюємо колегам, журналістам та усім українцям, що природа "чиновника" визначається угодовством перед вищими "чинами". Вона виключає притаманні українцям з давніх-давен ініціативу та лідерство. Адже навіть у часи ранньофеодальної держави на теренах сучасної України існували виборні посади і скликалися віче, де вирішували долю перших осіб.

Наведу два історичні факти, що дозволяють відчути різницю у розвитку народів, схильних до імперії та демократії. 

У 1272 році хан Золотої Орди Менгу-Тимур надав попередникам нинішніх росіян дозвіл заснувати московський улус на місці села Кучка і всадити туди намісником сина Олександра Невського. 

У 1356-му Львів отримав Магдебурзьке право.  

Українці пов’язані із "чинами" виключно через примусове утримання в московській імперії. Нашими споконвічними цінностями були прагнення до волі і національної державності. Плазування перед "чинами" - чужа для нас традиція. Тому для українського публічного службовця в принципі неприйнятні рамки "чиновника" диктаторського режиму.

Нам усім важливо правильно позначати терміни, що визначають наше життя. Так ми подолаємо імперську інерцію, збережемо власні цінності і здобудемо нові чесноти. 

Наразі НАДС ініціює другий етап кампанії "Чиновники під забороною". Ми назвали його "Територія вільна від чиновників". Закладаємо у цей проєкт наші ціннісні орієнтири. Серед них – доброчесність, емпатія, гендерна рівність, інклюзивність та безбар’єрність. Для нас важливо не тільки відмовитися від ментально чужих понять, але і позбутися явищ, які суспільство може вважати недоречними для публічного службовця.  

Ми відповідним чином позначили вхід до будівлі НАДС. Закликаємо колег з інших органів державної влади долучитися до ініціативи і маркувати свої офіси. Готові поділитися ілюстративними матеріалами, бренд-буком та меседж-боксом. Натомість цінностей, упевнена, усім вистачить власних.