УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Їли кашу й прали шкарпетки без мила: українці розповіли, як чекали евакуації з Катару

Їли кашу й прали шкарпетки без мила: українці розповіли, як чекали евакуації з Катару

У неділю, 24 травня, з Катару прибув літак із українцями на борту. Два місяці наші співгромадяни чекали можливості повернутися додому, атакували Міністерство закордонних справ петиціями, щоб їх відвезли на Батьківщину. І нарешті їхні прохання були почуті.

Як розповіли самі українці, декому з них пощастило – роботодавці взяли на себе організацію житла та харчування людей, які залишилися без роботи. Деяким надавали тільки житло. А частині тих, хто повернувся, довелося буквально поневірятися по кутах.

Детальніше читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Деяким допомогли роботодавці

Літак затримався майже на годину. Рейс із Дохи приймали в старому терміналі "Б" аеропорту "Бориспіль". Сам термінал був наглухо закритий, тому рідним і друзям довелося кілька годин стояти на вулиці, добре, що не було дощу.

Термінал закритий, тому чекати пасажирів рідним довелося на вулиці

"Ми зустрічаємо сина, Діму. Він працював у Досі баристою в ресторані. Коли почався карантин, ресторан закрився. Але господар не кинув їх, надав житло й харчування. Хлопці навіть не хотіли звідти їхати. Але ось з'явився літак вперше за ці два місяці, і він вирішив прилетіти. Тому що там карантин ще триває, і він більш серйозний, ніж у нас. Вирішив повернутися, а коли все закінчиться, знову шукатиме роботу там", – розповіла жінка з Хмельницького.

Маргарита, яка щойно зійшла з літака, ділиться, що працювала там у готелі "Інтерконтененталь". "Я втратила роботу через карантин. Але роботодавець нас підтримував, ми мали житло й харчування. Тому в цьому плані було все нормально. Мій друг порадив мені звернутися в наш МЗС, консульства. І хоча я скептично ставлюся до таких речей, як допомога держави, та все-таки спробувала. Виявляється, дуже багато наших людей писало туди петиції. І ось нарешті з'явився літак, ми змогли повернутися додому. Літак був повний", – повідомила вона.

Незважаючи на те, що аеропорт закритий, нелегальні таксисти тут працюють цілодобово

Прибула й мама з трьома дітьми. Як розповіла їхня бабуся, батько дітей працює в Катарі. "Нам було складно повертатися, дуже багато українців писало листи в МЗС. Дехто вважає, що держава нам ніяк не допомагала. Але я думаю, що саме вони допомогли нам повернутися на Батьківщину", – вважає мама малюків.

Але не всім так пощастило

Однак українка Юлія, яка також повернулася додому, розповідає, що далеко не всім українцям так пощастило, що роботодавці надали їм житло й харчування.

"Багатьом довелося жити в друзів, родичів, просити допомоги у рідних, щоб якось заплатити за продукти. Я бачила, що в нашій групі організовували допомогу таким людям, яким просто нема на що жити вже. А в консульстві нам постійно говорили, що нас недостатньо для того, щоб організувати літак. ми були згодні на все, оплатити рейс, в розумних межах, звичайно. Проходити обсервацію. Два місяці ми чекали цього літака, це жахливо. Я знаю, що громадян з інших країн навіть евакуювали свої держави, а про нас забули", – розповіла дівчина.

Довгоочікувана зустріч

Андрій також повернувся в неділю додому. "Я працював на будівництві. І поки була робота, я не хвилювався. Але через карантин роботи стало менше, а потім нас узагалі звільнили. Нам ще залишили житло, але годувати себе й утримувати ми мали самі. Хлопці вже скидувалися разом, щоб організувати харчування, купівлю якихось необхідних речей. Останнім часом ми сильно економили, харчувалися кашами, хлібом. Грошей, крім їжі, ні на що не витрачали, навіть шкарпетки прали без мила. Але гроші швидко танули, без заробітку в Катарі робити нічого, там все дуже дорого. Постійно зверталися в консульство, організували групи в чатах, щоб якось разом боротися, хтось розсилав відеозвернення. І тільки зараз нам вдалося повернутися, я вважаю, що це ненормально", – каже Андрій.

Закінчилася й довга подорож українки Ольги Миколаївни. "Я вперше поїхала туди до дочки ще в лютому. І ось застрягла до травня. Добре, що була в дочки, мене підтримували. Мені допомогли продовжити візу. Однак я вже думала, що додому не повернуся до середини літа", – каже літня жінка.

Українців зустрічали друзі й рідні

Володимир, який зустрічав свою знайому, розповів, що два місяці їй довелося поневірятися по знайомих. "Робота закінчилася, вона не мала на що жити. Все, що заробила, пішло на харчування. Її прихистила родичка, яка теж там живе, але за харчування, необхідні речі, ліки їй доводилося платити самій. Фактично повертається ні з чим. Багато разів зверталася в наше консульство, але там морозилися. Відповідали лише, що про вашу проблему знаємо, але коли буде літак – не нам вирішувати", – обурюється Володимир.

Нарешті вдома

"У декого через місяць просто закінчилися гроші. Не всім так пощастило, що роботодавець щось платив. Мені, наприклад, вказали на двері через кілька тижнів. Сказали, звертайся в своє консульство, нехай вони вирішують. Ми зі знайомою на двох знімали там кімнату, а потім ще й рідні мені допомагали. Квиток оплатили батьки, щоб я тільки повернулася сюди. Фактично залишилася ні з чим", – розповіла Катерина.

Всім українцям після прибуття виміряли температуру, а також попередили, що два тижні вони повинні перебувати вдома. До речі, привезли наших співвітчизників із Катару компанія SkyUp, квиток на літак коштував 300 євро.