"Хто, якщо не я?" Під Бахмутом загинув 34-річний захисник із Хмельниччини, який пішов на фронт добровольцем. Фото

Хмельниччина втратила ще одного захисника – 7 квітня під Бахмутом загинув 34-річний боєць спеціального загону особливого призначення Віталій Курсов родом із Городка. Він із юнацтва хотів бути військовим, проте в житті зайнявся навчанням і заснував власну фірму, а з початком повномасштабної війни добровольцем пішов на фронт.

Батько назвав сина диверсантом-розвідником, котрий із побратимами пробирався в тил ворога й передавав своїм координати скупчень окупантів. Героя поховали 11 квітня на Алеї Слави у Хмельницькому, де він проживав. Його історію розповіло видання "Городок.Сity" (щоб переглянути фото, доскрольте новину до кінця).

"Рабів до раю не пускають". Такий статус був у соціальних мережах військового, й ці слова були його життєвим кредо. Стати військовим та служити у полку спецпризначення Віталій Курсов мріяв ще з дитинства", – йдеться у публікації.

Як розповів батько загиблого захисника, у 15 років син йому говорив, що піде у 8-й полк ССО, проте він його відмовляв, просивши спершу вивчитися.

"Перед 18-річчям син мало не щодня мені говорив, що хоче йти служити у спецзагін. Знову вдалося відмовити", – пригадав Валерій Курсов.

Віталій був інтелектуалом та ерудитом, кажуть ті, хто його знав. Закінчивши дев’ятий клас у Городоцькому ліцеї №4, він пішов навчатися спершу до Хмельницького політехнічного фахового коледжу, а потім вступив до Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки Львівської політехніки.

"Віталій завжди любив точні науки – математику, фізику та хімію. Навчання йому давалося дуже легко. Він був інтелектуалом, ерудитом із чудовим почуттям гумору. Пригадую, як у восьмому класі, коли випав перший сніг, прийшла до школи, а в мене на столі – листівка із написом: "Вітаю Вас із першим снігом, шеф". Так насмішив мене…." – розповіла класна керівниця, вчителька Городоцького ліцею №4 Оксана Мілецька.

Водночас перша вчителька Віталія Світлана Чепко зазначила, що в її учня був неординарний склад розуму. Він розв’язував такі задачі, які не могли розв'язати дорослі. І про своїх наставників у школі не забував навіть тоді, коли уже був студентом. Як з’являлася можливість, завжди приходив у школу, цікавився життям вчителів і розповідав про своє.

"Хоча вільного часу у Віталія багато не було. У Хмельницькому він заснував власну фірму та почав її активно розвивати. Очолював колектив із 40 осіб. Був генпідрядником "Укртелекому". По всій Хмельницькій області проводив інтернет між населеними пунктами. Крім того, фірма Віталія була учасником програми "Телемедицина", – зазначають у виданні.

Та як тільки почалася повномасштабна війна – чоловік, уже нікого нічого не питаючи та не слухаючи, добровільно став до лав Збройних сил України. Віталій здійснив свою мрію – 1 березня став військовим 8-го полку спецпризначення ССО. Спершу проходив навчання, потім вирушив на передову, де був і кулеметником, і мінером, і інженером зі зброї. На фронті воїн пробув більше року.

"По суті, він був диверсантом-розвідником. Вони ходили на "ту сторону", проводили розвідку, давали координати скупчення ворогів. 7 квітня, на Благовіщення, син успішно виконав своє останнє бойове завдання під Бахмутом. Та, повертаючись назад, разом із товаришем підірвався на мінній розтяжці", – розповів батько військового.

Зазначається, що Віталій Курсов загинув миттєво. Його товариш із Деражні прожив ще дві доби, але врятувати його життя медикам так і не вдалося. Їх поховали разом 11 квітня на Алеї Слави у Хмельницькому. На похорон воїнів приїхало чимало земляків. Висловив співчуття рідним загиблих міський голова Олександр Симчишин.

Під звуки прощального військового салюту військові вручили дружині Віталія Курсова відзнаки та нагороди мужнього захисника. Посмертно воїн отримав нагороди від президента України та головнокомандувача ЗСУ.

"Син також мав отримати одну з найвищих нагород – "Іменна вогнепальна зброя". Уже й документи всі були оформлені, але він не встиг…" – додав батько Героя.

Як повідомляв OBOZREVATEL, 17 квітня на Волині попрощалися із бійцем 14-ї ОМБр Володимиром Сохацьким, котрий загинув у боях із ворогом на Харківщині в лютому 2023-го. Торік, коли агресор вторгнувся на українську землю, чоловік не став чекати повістки й добровільно пішов на фронт.

Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та Viber. Не ведіться на фейки!