Чим займається "Центр громадянських свобод" та за що українці вперше в історії отримали нобелівку миру

Вдень 7 жовтня Норвезький Нобелівський комітет оголосив, що премію миру за 2022 рік розділять між собою українська громадська організація "Центр громадянських свобод", білоруський правозахисник та політв’язень, керівник білоруського правозахисного центру "Вясна" Алесь Біляцький та російське історико-просвітницьке, правозахисне та благодійне товариство "Меморіал". Їх відзначили за просування права громадянського суспільства критикувати владу та захищати основні права громадян.

"Вони доклали визначних зусиль для документування воєнних злочинів, порушень прав людини та зловживання владою. Водночас вони демонструють значення громадянського суспільства для миру та демократії", – йдеться у прес-релізі, опублікованому на сайті Нобелівського комітету. Розповідаємо, хто такі цьогорічні лауреати і за що вони були відзначені.

Центр громадянських свобод

Українська правозахисна організація була створена у 2007 році у Києві. Її метою є захист прав людини та демократії в Україні. Центр був заснований за часів президенства Віктора Ющенка і після Помаранчевої революції, коли наша держава вперше зробила чіткий розворот на захід – у бік євроінтеграції.

Метою ЦГС було і залишається чинення тиску на владу, щоби сприяти побудові в Україні повноцінної демократії та правової держави. Також ЦГС багато співпрацює із закордонними колегами, часто виступаючи координатором міжнародних ініціатив. Одна з великих перемог організації, яку окремо відзначили у Нобелівському комітеті, це її підтримка та сприяння приєднанню нашої країни до Міжнародного кримінального суду.

"Після вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року Центр громадянських свобод бере участь у виявленні та документуванні російських злочинів проти цивільного населення України. У співпраці з міжнародними партнерами Центр відіграє провідну роль у притягненні винуватців до відповідальності за свої злочини", – йдеться у пояснювальному листі Нобелівського комітету.

Серед напрямків роботи ЦГС є також документування та розслідування злочинів режиму Віктора Януковича проти учасників Євромайдану 2014 року, а також притягнення до відповідальності винних. Центр бере участь у процесі звільнення українських полонених, зокрема запускав кампанію з визволення незаконно засудженого у Росії українського режисера Олега Сенцова #SaveOlegSentsov. Зараз ЦГС, окрім іншого, активно допомагає українцям, які постраждали від війни, шукати інформацію про будь-які способи отримати допомогу.

Серед українців рішення нагородити Центр громадянських свобод одночасно із правозахисниками з Росії та Білорусі – країн, які є агресорами у цій війні, – викликало неоднозначну реакцію. Попри те, що у нашій державі "Меморіал" і "Вясну" та її лідера поважають за посильний спротив своїм режимам, громадянам України не сподобалось, що Нобелівський комітет об’єднав спільною відзнакою три слов’янські народи, на зрощенні яких багато в чому будується кремлівська пропаганда та виправдання війни. У соцмережах лунали навіть окремі заклики відмовитись від Нобелівської премії – така опція існує. Втім у Центрі уже повідомили, що приймають почесну нагороду.

А отут можна послухати щиру реакцію виконавчої директорки ЦГС Олександри Романцової, яка першою отримала звістку з Осло. Емоції правозахисниці зрозумілі навіть без перекладу.

OBOZREVATEL щиро вітає Центр громадянських свобод із заслуженою нагородою!

Алесь Біляцький

Правозахисна діяльність Алеся Біляцького почалась наприкінці 1980-х рр., коли він з однодумцями почав говорити про жертв радянського тоталітаризму у Білорусі. У 1996 році після жорстокого розгону щорічної акції пам’яті "Чорнобильський шлях" він заснував правозахисну організацію "Вясна-96", яка потім трансформувалась у Правозахисний центр "Вясна" – він існує досі і зокрема допомагає жертвам режиму Олександра Лукашенка. Біляцький виступав за вихід Білорусі із СРСР та розвиток білоруської мови та культури, потім намагався займатись політикою, але швидко впав у немилість диктатору-початківцю Олександрові Лукашенку.

У 2004 році "Вясну" прийняли до Міжнародної федерації за права людини, а Біляцький тричі очолював цю організацію – його обрали у 2007 році і переобирали у 2010 та 2013. У 2011 році правозахисник був затриманий буцімто за несплату податків і засуджений до 4,5 років у колонії посиленого режиму з конфіскацією майна. Біляцького звільнили за амністією у 2014 році.

Під час протестів проти фальсифікації президентських виборів у Білорусі 2020 року його центр займався допомогою протестувальникам, яких жорстоко затримувала а потім катувала лукашенківська міліція, і документуванням злочинів силовиків. Займається цим і зараз. Тож влітку 2021 року, коли диктатор цілеспрямовано розгромив усі незгодні з ним громадські організації, Біляцький знову опинився за ґратами, де перебуває без суду і досі. Звинувачення йому вирішили не міняти. Всього правозахисника під різними приводами судили понад 20 разів. Він офіційно визнаний політичним в’язнем.

Товариство "Меморіал"

Одним із засновників товариства був нобелівський лауреат і радянський дисидент Андрій Сахаров. Від заснування у 1987 році завданням організації було відновлення історичної пам’яті, зокрема про жертв сталінських репресій. Відомості про них шукали по архівах, а історику Юрію Дмитрієву за результатами своїх розвідок вдалося розкопати в урочищі Сандармох в російській Карелії величезне масове поховання – задокументовано 236 розстрільних ям, в яких історики віднайшли останки понад 6200 жертв великого терору. Серед них чимало українців – драматург Микола Куліш, режисер Лесь Курбас, письменник Валер’ян Підмогильний, поет Микола Зеров та багато інших. Дмитрієв зараз перебуває у тюрмі. Його засудили до 15 років ув’язнення за буцімто сексуальне насильство проти неповнолітньої падчірки. Історик визнаний політв’язнем.

Згодом діяльність "Меморіалу" розрослась до правозахисної, оскільки основна ідея організації – запобігати новим злочинам через протистояння минулим – потребувала також активних дій. Зокрема організація почала вести списки російських політв’язнів, поширювати інформацію про них і стежити за дотриманням їхніх прав.

Під час обох Чеченських війн "Меморіал" займався документуванням зловживань та воєнних злочини, скоєних обома сторонами конфлікту. У 2009 році за цю діяльність була убита голова чеченського філіалу організації Наталія Естемирова. Вона, зокрема, розслідувала діяльність Рамзана Кадирова.

Зараз "Меморіал" вважається в Росії фактично ліквідованим. Тиск на організацію здійснювався насамперед через статус "іноземного агента", адже фінансування його роботи здійснювалось в тому числі з-за кордону. Обшуки, штрафи та інші форми переслідування організації почались ще з 2012 року. А наприкінці грудня 2021 року суд постановив ліквідувати "Меморіал" та усі повязані з ним юридичні особи. Зараз товариство існує як Центр захисту прав людини "Меморіал" без юридичної особи і продовжує свою діяльність.

Як писав OBOZREVATEL, у Норвезькому Нобелівському комітеті заявили, що нинішнє присудження премії миру не пов’язане із днем народження російського президента-автократа Володимира Путіна, якому сьогодні виповнюється 70 років.