Головлікарка лікарні Києва: ми входимо в історію коронавірусу, хвиля може бути реактивною

Коронавірус в Україні набирає обертів, у країні можливе повторення італійського сценарію. Суттєво збільшується кількість важких хворих, 80% мають дихальну недостатність.

Реанімація в Київській клінічній міській лікарні №4 працює в особливому режимі, кисневих ліжок майже не залишилося. Про це в першій частині бліцінтерв’ю OBOZREVATEL розповіла директорка (головна лікарка) медустанови Тетяна Мостепан.

Другу частину читайте тут.

– Яка ситуація з вільними ліжками для коронавірусних хворих у вашій лікарні? Кажуть, що сьогодні в Україні це чи не найбільша проблема.

– У Києві і в Україні загалом стаціонарів вистачає. Але тут більше йдеться про ті ліжка, які перепрофілювали на інфекційні. Але з огляду на захворюваність, яку ми маємо на сьогодні, з тієї ситуації ми розуміємо, що цих ліжок буде недостатньо.

Окрім того, зараз хворі набагато тяжчі, ніж раніше. Їх абсолютно неможливо порівняти з тими хворими, які були ще в липні. З початку серпня до нас госпіталізовано 80% хворих вже із дихальною недостатністю.

– Вони потребують ШВЛ?

– Ні, я поясню. Є просто кисневі ліжка – там є подача кисню біля ліжка, і хворі дихають киснем через звичайні маски. Якщо цього недостатньо, – а ми орієнтуємося на показник сатурації, на клінічну картину, – то таких хворих переводять у реанімаційні відділення, де їм проводять неінвазійну вентиляцію легень.

– Що це означає?

– Неінвазійна вентиляція – це вентиляція за допомогою апаратів ШВЛ, але кисень подається під тиском. Залежно від зараження й від клінічної потреби пацієнта використовуються різні режими. Насправді хворих із ускладненнями COVID-19, з пневмоніями ми намагаємося якомога довше, фактично до одужання, тримати саме на неінвазійній вентиляції.

Якщо ж такий режим вентиляції легень не справляється, тоді хворого інтубують і роблять примусову вентиляцію легень. Це останній варіант, і він застосовується, коли легені сильно уражені.

– Скільки коронавірусних ліжок залишилося вільних у вашій лікарні наразі?

– Вільні 129 ліжок, але ми не можемо давати сталу цифру, тому що ситуація весь час змінюється. Йдеться про те, що це звичайні ліжка. Кисневі ліжка фактично всі зайняті. Реанімація перевантажена. Ми вже давно не працюємо в стандартному режимі наших ліжок.

Нині в нас 21 реанімаційний хворий.

– Вони під ШВЛ?

– Так. Дехто заінтубований, а дехто ще на інвазійній вентиляції.

– Ви сказали, що зараз почали надходити більш важкі хворі.

– Мені взагалі здається, що саме зараз ми входимо у справжню історію коронавірусу, яку ми спостерігали у наших колег за кордоном, в Італії. І саме це зараз почне відбуватися в нас у країні.

Саме тому зараз надзвичайно важлива не стільки кількість ліжок, яка відведена під COVID-19, скільки питання, яких саме ліжок. Чи є кисень біля тих ліжок. Бо фактично 80% пацієнтів потребують кисню.

У нас достатня кількість апаратів ШВЛ, але йдеться ще й про спеціалістів. Штат розрахований на певну кількість ліжок, а коли ми збільшуємо їхню кількість, ми розуміємо, що це надважкі хворі, які потребують постійної, цілодобової уваги. Тому дуже важливо, щоб була абсолютна укомплектованість штату.

На сьогоднішній день ми справляємося, у нас таких проблем немає. Але якщо щодня будуть такі рекорди, які ми бачимо сьогодні, то не тільки ми, а й усі лікарні постануть перед великою проблемою.

– Лікар з Ізраїлю Борис Бриль сказав, що там, на відміну від України, антибіотики не є основою лікування коронавірусу. Можливо, варто внести корективи в протоколи?

– Усе ж таки кожен випадок захворювання індивідуальний. Має значення вік, наявність ускладнень, супутніх захворювань, масштаби ураження легень.

Коронавірусна хвороба – вірусне захворювання, а вірусні захворювання не лікуються антибіотиками. Але вони використовуються для лікування ускладнень, у певних випадках, за певних показань і винятково за призначенням лікаря.

– Ви сказали, що в Україні може повторитися італійський сценарій.

– Хотілося б, щоб не повторився, але це зараз залежить і від людей. Насамперед те, наскільки вчасно вони звертаються до лікаря.

Зараз ми маємо таких важких хворих, тому що почалися ці незрозумілі розмови про всесвітній зговір, про те, що коронавірус – вигадка, що медики спеціально пишуть діагноз "коронавірусна хвороба", щоб отримати надбавку.

Спостерігається масове ігнорування всіх заходів безпеки. Люди не вдягають маски в громадських місцях, не дотримуються дистанції…

– Уже всі забули про рукавички…

– Так, усі забули про все, про що ми говорили в березні-квітні, і про все, що тоді люди так гарно виконували. Тоді це все плюс карантин попередило масову хвилю захворювань, але зараз ми бачимо з цифр, що все наростає, і ця хвиля може бути реактивною.

Ще одна велика проблема – що хворі лікуються дома самостійно, десь консультуються. Люди доправляються до нас із якимись нереальними призначеннями.

– Лікуються через YouTube.

– Так. Вони лікуються через інтернет. Із тими препаратами, якими вони лікуються вдома, ми просто за голову беремося. Усе ускладнюється безконтрольним прийомом різних препаратів. Тому маємо не лише питання з коронавірусом, але ще й з ускладненнями, які вони собі здобули лікуванням вдома.

– Щодо смертності. Скільки пацієнтів із коронавірусом померли у вашій лікарні?

– Звичайно, летальність є, вона близько 5%. На сьогоднішній день це досить непоганий показник. Ми пролікували понад 3,5 тисячі, померло 103 особи.

– Що це за люди? Похилого віку чи не тільки?

– Переважно це люди похилого віку, старші за 60 років, які мали багато супутніх патологій. Це саме та група ризику, про яку ми весь час говоримо – ожиріння, гіпертонічна хвороба, цукровий діабет. У більш молодого покоління зазвичай серед супутніх хвороб були онкологічні, СНІД.

Але можемо сказати, що люди, які мають гарне здоров’я, імунітет, переносять коронавірус більш-менш нормально, але група ризику – під прицілом. До них COVID-19 безжалісний.

– У чому головна причина летальності – саме ці супутні хвороби?

– Як звичайний грип, так і коронавірус провокує ускладнення, тільки більш агресивно. Кожен пацієнт із групи ризику має свій "багаж", свої хронічні захворювання. Наприклад, коли в людини третя-четверта стадія ожиріння, цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, фактично пацієнт не піддається нормальній вентиляції легень.

Ми не можемо говорити, що вбиває саме COVID-19. Він безжально каталізує ускладнення, які неможливо зупинити й вилікувати.

– На вашу думку, чим коронавірус може "відгукнутися" для людини в майбутньому? Чи може він призводити до незворотних процесів в організмі, залишити слід на все життя?

– На жаль, сьогодні ніхто не може цього сказати, тому що ми не маємо віддалених результатів – що буде через рік, що буде через півтора.

– Але ви згадували про серйозне ураження легень.

– Так, якщо ми говоримо про ураження легень, відбуваються фіброзні зміни. Але ми не знаємо, за який час легені можуть відновитися. Якщо таких змін буде багато, можливо, можна говорити про те, що легені не будуть функціонувати належним чином і людина буде задихатися.

Я думаю, ми будемо знати про наслідки вже в березні 2021 року, через рік після початку пандемії.

– Є поширена думка, що більше на коронавірус хворіють люди похилого віку або люди з хронічними захворюваннями. Ваша практика підтверджує цю тезу?

– Я б сказала, що хворіють абсолютно всі. Єдине питання – в кого який перебіг хвороби. У молодих людей дійсно вона проходить більш легко, в декого навіть непомітно. А потім, коли вже роблять аналіз на ІФА, знаходять імуноглобулін.

– Якби люди раніше зверталися по допомогу, можливо, можна було б врятувати більше життів?

– Я б сказала по-іншому. Якби люди більш відповідально ставилися до себе і до своїх близьких і не нехтували елементарними речами, які мінімізують ризик зараження. У нас є відділення, в яких не захворів жоден працівник, тому що там жорстко дотримуються всіх протиепідемічних заходів. А це люди, які постійно працюють із коронавірусними хворими.

Маска, дистанція, оброблення рук, не торкатися руками обличчя – все це працює. Особливо це стосується груп ризику, які мають зараз дотримуватися правил найбільше. Маску необхідно змінювати. Якщо носити її в приміщеннях, у торговельних центрах, потім використовувати наступного дня, то вона, навпаки, може стати засобом інфікування.

Коли людина йде у приміщення, де є скупчення людей, і надіває маску, то, навіть якщо вона хвора, вона не потягне за собою велику кількість нових заражених. А коли ми хворі знімаємо маску, коли решта людей не вдягає маски, ми бачимо цю хвилю й ці рекорди.