Маленькі лікарні вмирають, а медики голодують: чим обернувся для України другий етап медреформи

Другий етап медичної реформи в Україні, не встигнувши початися, "зламався": медики не задоволені зарплатами (деякі дотепер не отримали виплати за квітень), керівники лікарень оголошують голодування.

Влада стверджує, що змушена була зупинити процес.

Детальніше про те, що трапилося з медреформою, у матеріалі OBOZREVATEL.

Планували, як краще

Із 1 квітня в Україні стартував другий етап медичної реформи. Він передбачав, що тепер лікарні будуть фінансуватися за принципом "гроші йдуть за пацієнтом". Тобто медустанови повинні отримувати гроші за кількість пролікованих пацієнтів, а не за ліжко-місця.

У результаті більш підготовлені лікарні, де буде більше пацієнтів, можуть отримувати більше грошей, а там, де пацієнтів менше, відповідно фінансування буде меншим.

Однак щось пішло не так. У підсумку і президент Володимир Зеленський, і новий міністр охорони здоров'я Максим Степанов заявили, що реформу терміново потрібно міняти.

На спільному брифінгу Степанова і глави комітету з медицини ВР Михайла Радуцького прозвучало, що медреформа не обіцяє нічого доброго ні для медиків, ні для пацієнтів, а також загрожує звільненням 50 тисяч медпрацівників і закриттям 332 лікарень.

І все через дефіцит фінансування, пояснила влада. Тепер там вирішили шукати гроші на медицину.

Голодування і мітинги

Свій протест проти медреформи медики висловлювали по-різному. Так, у Дніпропетровському обласному реабілітаційному центрі оголосила голодування його керівниця Інеса Шевченко. Вона запевняла, що через реформу її медики не доотримають зарплату.

За її словами, 70% лікарень у країні недофінансовані, а значить, не можуть виплатити зарплату співробітникам.

Директор Глухівської міської лікарні в Сумській області оголосив голодування, тому що його установу недофінансували. Анатолій Кияшко заявив про це у своєму відеозверненні. За його словами, лікарня не змогла укласти договір з НСЗУ, тому що при подачі статистики сталася помилка. І в результаті заклад можуть фінансувати тільки в обсязі одного кварталу.

Медики лікарні №8 у Києві також виходили на мітинг, тому що залишилися незадоволені зарплатами – вони отримали на третину менше. До того ж їм не виплатили 300% надбавки за роботу з коронавірусом. Виявилося, що вони не входять до списку тих, кому це належить.

Складна ситуація і з психіатричними лікарнями. На протест вийшла Київська. Там до кінця року замість необхідних 120 млн грн передбачено лише 69 млн. Через таке фінансування з 1500 співробітників можуть скоротити 450 осіб.

Одні без грошей, інші задоволені

Глава Київської профспілки медиків Сергій Кубанський каже, що, якщо медики столиці раніше через мерські доплати отримували майже на 40% зарплати більше, ніж у регіонах, то за квітень багато хто отримав голі тарифні ставки.

"Справа в тому, що з початком реформи місцева влада не може виплачувати ці надбавки, все фінансування йде через НСЗУ", – пояснює Кубанський.

Крім цього, за його словами, тарифи на послуги занадто маленькі. "Уявіть, 49 грн за прийом. Так у ЛОРа, який повинен на прийомі промити мигдалини, ліки дорожче коштують", – сміється Кубанський.

У цілому лікарні Києва за квітень виявилися недофінансованими на 10-80%. А деякі психіатричні та шкірно-венерологічні диспансери досі за квітень не отримали грошей і не можуть розплатитися з працівниками.

Правда, не всі виявилися незадоволеними другим етапом медреформи. "Наприклад, я не чув невдоволення з боку пологових будинків, мабуть, їх влаштували тарифи на пологи в 8 тисяч гривень. Також немає скарг від онкоцентрів, деяких районних стаціонарів, діагностичних центрів. Деякі грамотні керівники встигли ще в березні оплатити рахунки за ремонт ліфта або інші витрати. Тому в цьому місяці їм вистачило грошей. Але це не означає, що в подальшому їх це буде влаштовувати", – пояснює Кубанський.

А ось міський консультаційний центр, де розташоване найкраще медичне обладнання, отримав набагато менше грошей.

Вмирають маленькі лікарні

За словами засновника Українського медичного експертного союзу Дмитра Подтуркіна, проблема ще і в тому, що під час карантину заборонені планові операції і лікування.

"Раз планове лікування унеможливили, то всі неформальні надходження медикам, надходження в так звані спецфонди, які поповнювалися за рахунок добровільних пожертвувань – усе це закінчилося", – говорить Подтуркін.

Також, за його словами, виявилася непідготовленою система e-Helsi, яка не витримала навантаження. Адже саме через неї повинен реалізовуватися принцип гроші йдуть за пацієнтом. Туди в онлайн режимі повинні вноситися всі дані про послуги пацієнту.

"У результаті реформи вмирають маленькі, малозавантажені лікарні. Спробуйте зробити розширення медичних послуг у районній лікарні. Для цього потрібно створити нове відділення, перевчити фахівців, оптимізувати штат. Часу і грошей на це просто не дали", – говорить Подтуркін.

Також більше медичних послуг можуть надавати тільки обласні, міські лікарні. До того ж, зробили так звані пріоритетні послуги, які оплачуються майже за ринковим тарифом. Але надавати їх у сільських і районних лікарнях ніхто не зможе. У результаті вони повинні закритися.

"Але людина ж не винна, що народилася в селі чи маленькому місті, і що в їхньому районі немає коштів побудувати лікарню і купити обладнання, зробити лікарню ефективнішою. Держава повинна була дати кошти і час на все це", – вважає Подтуркін.

Також є проблема і в тому, що медреформа не пілотувалася. Єдиний пілотний проєкт був відпрацьований у Полтаві. "Полтавська область завжди славилася медициною. Тому що там місцева влада має кошти від видобутку надр. Крім того, Полтава завжди була полігоном для Світового банку, Банку реконструкції і розвитку. Тобто туди вливалися грантові гроші. Тому результат пілота, проведеного в гарних умовах не можна приміряти на такі області як Сумська або Чернігівська", – наголошує Подтуркін.

Що стосується тарифів, то експерт вважає, що потрібно було мати політичну волю і сказати, що якщо у нас немає грошей, то ми не можемо надавати медичну допомогу всім і за все. У результаті ми надаємо допомогу, але за мізерними тарифами.

"Щоб виправити цей безлад, необхідний перехідний період, протягом якого потрібно навчити медиків і місцеву владу працювати в нових умовах. Нічого не змінюється, але в цей період лікарні фінансуються, як у 2019 році. За це вони зобов'язуються надавати медичні послуги всім, хто до них звернеться", – говорить Подтуркін.

Також він вважає, що без обов'язкового медичного страхування нам не обійтися: "Нам немає звідки взяти гроші, тому потрібні страхові платежі. Коли страховку оплачує роботодавець, сам працівник і держава".

Повернемося до системи Семашка?

Олександр Ябчанка, який працював у МОЗ при Уляні Супрун і займався реформами, вважає, що провал реформи полягає в тому, що влада не підготувалася до неї.

"Потрібно було провести масштабну кампанію допомоги в підготовці до другого етапу реформи самих лікарень і місцевої влади, яка є їх власником. Друге – спланувати економічну діяльність. Керівництво медустанови мало розробити фінансовий план на цей рік. А місцеві органи повинні були запланувати дофінансування ефективної роботи лікарні. Цього не було зроблено", – вважає Ябчанка.

Він наводить цифри: 973 медустанови в квітні отримали грошей більше, ніж у минулому році, 20 лікарень отримали на 10% менше. У 181 установі дефіцит у 10-30%, у 125 – менше на 30-50%. І 261 лікарня отримала коштів менше на половину порівняно з минулим роком.

"Це означає, що хтось підготувався краще, а хтось гірше. Проблему монобільшість бачила, й у неї були всі інструменти, щоб усе це виправити. Чому не заклали в цьому році на медицину 5% від ВВП, як вимагає закон? А тепер кажуть про 6%. А чому немає про 8%? І звідки в нинішніх умовах взяти гроші без шкоди для інших сфер", – дивується Ябчанка.

Він висловлює побоювання, що тепер влада просто забере гроші у тих медустанов, які краще підготувалися і тому отримали фінансування. "Якщо вони просто дофінансують відсталі медустанови – це одна справа, вони просто порушать принцип конкуренції. Але якщо вони заберуть гроші у тих, хто дійсно працював, оптимізувався, закуповував обладнання, наймав фахівців, – то ми знову повернемося до радянської системи Семашка", – вважає Ябчанка.

На його думку, наразі влада керується тим, що на носі місцеві вибори, і для неї важливо не втратити електорат. Звідси і такі рішення.