Блог | "Геноцид" на Волині 1943 року: політичний чи правовий термін

Про застосування терміна "геноцид" до подій на Волині 1943 року. 

Хочу торкнутися найболючішого терміна – "геноцид", який вживали в дискусії на Польсько-українському конгресі істориків. В обговоренні підняли питання про те, політичний цей термін чи правовий. Насправді те й те: термін взято з міжнародного права, але застосування його до будь-яких конкретних подій рішенням національного законодавчого органу є політичним, а не правовим рішенням, хоч воно й тягне за собою правові наслідки.

Але тут є важливіше питання. Дозволю собі використати одне міркування щодо подій на Волині 1943 року, яке я опублікував у своїй статті "Fascism as Ideology and Practice and the OUN as a Social Movement", опублікованій в Journal of Soviet and Post-Soviet Politics and Society Vol. 9, No. 1 (2023).

За всієї відмінності різних визначень геноциду, всі вони сходяться на тому, що йдеться про дії, спрямовані на знищення людей за їхньою етнічною ознакою – як "геносу". (Я свідомо виношу за дужки всі додаткові нашарування на цю серцевинну тезу, в яких різні визначення геноциду відрізняються одне від одного).

Звідси питання: чи вбивали члени УПА поляків на Волині саме за етнічною ознакою?

Відповідь не така проста, як здається, бо в цій ситуації був вагомий політичний аспект. Йшлося, прямо кажучи, про те, яка держава буде на цих землях після того, як звідси заберуться німці (на що вже очікували після поразки тих під Сталінградом).

Польський уряд у вигнанні своїм рішенням від 31 березня 1943 року ("Protokół z posiedzenia Rady Ministrów w dniu 31 marca 1943") ще раз підтвердив свою претензію на ці території як польські. А фізична присутність на цих територіях поляків (частина з яких осіли тут лише у міжвоєнний період) була найвагомішою обставиною "на землі", яка обґрунтовувала цю претензію.

Це означає, що для УПА ці поляки були ворожими не як етнос, а як політична група; відповідно, їхня фізична ліквідація або фізичне витіснення з цих земель мали на меті не знищити повністю або частково польський етнос, а "обнулити" претензії польського уряду, натомість створити ситуацію "на землі", яка б надавалася до проголошення на цій території української держави.

Звичайно, ці дії мали злочинний характер. Як справедливо зазначили в цій дискусії, вбивство жінок і дітей є злочином, хай би хто і з якою метою його скоював.

Однак вбивство за політичною, а не етнічною ознакою не є злочином геноциду.

Тому я бачу підстави кваліфікувати дії УПА (а також АК) на Волині як етнічні чистки (що саме по собі є дуже тяжким злочином), але НЕ як геноцид. Водночас ця кваліфікація заперечує пояснення дій членів УПА як "фашистської ксенофобії": передусім йшлося не про міжетнічний, а про політичний конфлікт, а етнічні чистки були злочинним засобом національно-визвольної боротьби.