Донбас — Україна: поетеса розвінчала головний міф ''русского міра''

Українська поетеса Тетяна Малахова навела низку яскравих аргументів, які свідчать про те, що історично українська мова завжди була рідною для Донбасу.

До слова, вона перейшла на українську мову в 50 років і вирішила озвучити ці докази тим, хто досі вважає, що схід України нібито є "російською землею". Ними вона поділилася на Всеукраїнському громадському форумі "За українську мову". Ролик із виступом Малахової опублікувала екс-нардеп від "Свободи", мовознавець Ірина Фаріон на своєму Youtube-каналі (щоб подивитися відео, доскрольте сторінку до кінця).

"Якби російська мова подала на українську в суд і сказала: "Меня ущемляют, меня притесняют", я би була захисником української мови в цьому суді. І перше, що б я зробила, — увімкнула б пісню "Дивлюся я на небо" у виконанні всесвітньо відомого оперного співака Йосипа Рейзіна. Він народився у Зайцевому, зараз це окупована територія, і прожив там 20 років, а потім поїхав у Москву. І в середині минулого століття він записав цю пісню. Так співати українською може лише людина, яка виросла в україномовному середовищі", — навела вона перший доказ на користь того, що на Донбасі панувала українська мова.

Читайте: "Русскій мір заливав усе": переселенка розповіла, як Донбас готували до окупації

Другим аргументом була історія із життя Малахової, яка трапилася із нею ще 30 років тому. Поетеса розповіла, що коли їхала з Горлівки до себе на дачу у Зайцеве, то стала свідком знакового діалогу між літньою місцевою мешканкою і приїжджим шахтарем.

"В автобусі почалася дискусія, яка мова повинна панувати на Донбасі. Один великий чолов'яга, шахтар говорить: "Это — русская земля, испокон века здесь был русский язык". Поруч зі мною сиділа бабуся, вона його запитує: "Де могили твоїх батьків, дідів, прадідів?" Він каже: "Ну, во Владимирской области". А вона підняла свій чорний палець, зігнутий від роботи, і каже: "Ось це я і хотіла почути. А мої дід і баба, мої батьки, прадід і прабаба поховані у Зайцевому. І всі вони розмовляли українською, і всі вони були українцями", — процитувала поетеса слова корінної мешканки тодішнього Донбасу.

Третім свідченням переваги української мови на Донеччині Малахова назвала відсутність там будь-яких елементів російського фольклору. З цим вона зіткнулася особисто, коли була студенткою філологічного факультету Донецького університету. Після першого курсу їх відправили в Амвросіївський район (нині — окупована територія) на практику зі збору матеріалів російської народної творчості.

Читайте: ''Про Захарченка — українською'': переселенка розкрила підступну технологію ''ДНР''

"Ми ходили, як божевільні, тими селами. Ми шукали російський фольклор, і його не було. Всі розмовляли українською мовою. Це був 1984 рік. І тоді нам прийшла в голову геніальна думка: а ходімо у Росію, в Ростовську область, це ж поряд. І ми пішли. Прийшли в одне село, у друге, і нічого писати. Люди розмовляють українською. І те село російське, де ми шукали той фольклор, називалося Вареники", — згадала Малахова.

Останнім аргументом на користь української мови на Донбасі вона назвала характерний звук глухий звук "г" у словах, який зовсім невластивий російській мові і за який росіяни висміюють українців. "Г" — це найкращий, найсильніший свідок того, що на Донбасі завжди панувала українська", — резюмувала поетеса.

Як повідомляв OBOZREVATEL, також Малахову обурив той факт, що за радянських часів Росія буквально "висмоктувала" з України талановитих діячів мистецтва. Вони створили для неї шедеври кінематографу, які країна-агресор згодом привласнила.