"Дім залишився у спогадах": волонтер зворушив українців криком душі про Донбас
Український волонтер, дім якого залишився на окупованому Росією Донбасі, зворушив українців спогадами про найтрагічніші дні війни у 2014 році.
Його історію опублікували на сторінці фонду "Повернись живим" у Facebook. У ній патріот розповів про виїзд зі зруйнованого регіону і те, на що окупанти перетворили життя людей на захоплених територіях.
"Вчора я поїхав із дому. Правда, це було п'ять років тому, 1 вересня 2014 року. Вже після Іловайська. Наш крайній блокпост на ростовській трасі був у Фащівці, на виїзді в сторону Красного Луча. Типовий блокпост 14-го: бетонні блоки, що перегороджують дорогу, і БТР, розвернутий у бік Дебальцевого, але з вежею на Красний Луч. Декілька пацанів у касках, брониках і кедах. Формальна перевірка документів і все, поїхали. Далі були зруйновані мости і в'їзд у Дебальцеве з боку Алчевська, на "хрест" із трас біля міста не пускали", – пише волонтер.
Він додав, що пам'ятає цей момент як час, коли війна зупинилася, і з'явилася можливість вибратися хоч куди-небудь. Тоді на окуповану територію повернувся потік товарів, зокрема й продовольства.
Читайте: "Не називайте нас братами!" Матері загиблих Героїв ЗСУ звернулися з криком душі до окупантів
"До цього тижні три було туго, на ринках – величезні черги. Моя мама говорила, що так було в пізньому "совку": купували все, що з'являлося у продажу, купували хоч що-небудь. Минуло п'ять років, дім залишився домом лише у спогадах. Зараз там все зовсім не так, як було. Ми теж вже інші. Ми навчилися ненавидіти і розучилися прощати", – проникливо підсумував волонтер.
Його слова знайшли відгук у серцях багатьох українців, і вони залишили безліч слів підтримки на адресу захисників і волонтерів під відвертим постом. Деякі з них поділилися і власним болем.
"Ну неможливо дивитися, що бачать наші хлопці. Бережи, Боже, наших дітей", "Щиро бажаю повернутися у свій український дім й бути здоровим і щасливим", "Як точно сказано, навчилися ненавидіти і розучилися прощати", "Коли виїжджали з Червоного Луча, знали, що більше не повернемося. А життя триває. Тільки біль і війну з серця не виколупаєш", "Влітку у липні 2014 року останній раз була вдома. Коли проїхала перехрестя Красний Луч – Антрацит, було стійке відчуття, що я тут востаннє. Страшний біль всередині", – пишуть люди.
Як повідомляв OBOZREVATEL, раніше волонтер Віталій Дейнега розповів про страшні спогади рідних Героїв Іловайська біля Стіни пам'яті в річницю трагедії. Вони поділилися моторошними історіями про те, як отримували і ховали останки своїх синів і чоловіків. Багато людей досі не змирилися з фактом загибелі близьких.