Блог | Чорнобиль 35 років тому: наші біль, героїзм і гордість
Сьогодні найважливіше – згадати поіменно всіх тих, хто віддав життя за мирне життя українців і всього світу.
Пошанувати і подякувати всім чорнобильцям та їх родинам, хто нині буде згадувати про свою участь у трагічних квітневих днях 1986 року.
А владі – старанно і відповідально виконувати свої зобов‘язання:
соціальні – перед чорнобильцями та їх родинами;
міжнародні, бо через недофінансування досі не виконані роботи зі зняття з експлуатації енергоблоків Чорнобильської АЕС та перетворення об‘єкту "Укриття" на екологічно безпечну систему;
щодо енергетичної безпеки держави – завершити заходи щодо введення в експлуатацію Сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2):
кадрові, бо за старою ганебною звичкою, очільників важливих чорнобильських інституцій шукають за спеціальними критеріями й не можуть призначити роками – нинішнього керівника Державного агенства з Управління зоною відчуження призначено…2 місяці тому, до того ж він за часів Яценюка очолював "Укргазвидобування" і звинувачувався у наданні збитків державі на 23 мільйони гривень!
І головна порада владі – не бійтеся частіше їздити до Чорнобиля, Прип‘яті, Славутича й не чекайте чергових іноземних журналістів чи режисерів, які прорекламують за нас наш Чорнобиль.
Чорнобиль – це наш біль, це наш героїзм і він мусить стати нашою гордістю, а не соромом!
П.С. Нагадаю, що в період парламентської діяльності я зі своїми колегами домігся повернення низки соціальних виплат чорнобильцям та їх родинам, збереження спеціалізованих медичних закладів, створення Чорнобильського радіаційно-екологічного заповідника, розблокування міжнародної фінансової допомоги для завершення будівництва "Укриття-2"…
Також гордий з того, що міськрада Славутича проголосувала за надання мені звання почесного громадянина!
